Вже майже рік живемо без МСЕКів, а питання щодо підтвердження інвалідності для ставки ЄСВ 8,41%, розповідає Антон Янко у своєму телеграм-каналі, отримую чи не щодня.

Тільки ОРИГІНАЛ паперового витягу або його ЕЛЕКТРОННА копія з зашифрованою печаткою МОЗ підтверджують інвалідність. Плюс копії старих довідок МСЕК про довічну інвалідність також продовжують діяти.

Зробити копію паперового витягу і якось її засвідчити неможливо!

Якщо працівник відмовляється надати оригінал витягу, немає права у роботодавця застосовувати ставку ЄСВ 8,41%.

Через ліквідацію МСЕК та перехід до цифрової системи оцінювання функціонування особи МОЗ скасувало стару інструкцію № 606 і затвердило новий порядок встановлення причинного зв’язку смерті з нещасним випадком, профзахворюванням чи аварією, нагадує Дебет-Кредит

У зв’язку з ліквідацією медико-соціальних експертних комісій запровадження здійснення оцінювання повсякденного функціонування особи, а також цифровізації здійснення цієї процедури шляхом запровадження електронної системи для оцінювання повсякденного функціонування особи з 31 грудня 2024 року є потреба у скасуванні наказу МОЗ від 15.11.2005 № 606 «Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.12.2005 за №1455/11735, та затвердження нової Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією.

З огляду на це МОЗ наказом від 17.10.2025 № 1580:

• затвердило нову Інструкцію про встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією, яка діятиме в рамках здійснення оцінювання повсякденного функціонування особи,
   
• визнало таким, що втратив чинність наказ МОЗ від 15.11.2005 № 606 «Про затвердження Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом».

Ця Інструкція визначає порядок встановлення експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією під час проведення оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ  від 15.11.2024 р. №1338.

Для розгляду питання про встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією лікуючий лікар потерпілого, у якого при житті було встановлено професійне захворювання або інше ушкодження здоров'я, що спричинило стійку втрату професійної працездатності, формує в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи електронне направлення на оцінювання, до якого додає скановані копії таких документів:

1) направлення роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання (отруєння) або суду;

2) лікарського свідоцтва про смерть або фельдшерської довідки про смерть, довідки про причину смерті;

3) посмертного епікризу, складеного лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні померлий;

4) медичної карти амбулаторного хворого з описом її змісту, зробленим закладом охорони здоров'я (за наявності);

5) протоколу патолого-анатомічного дослідження за формою чи висновку експерта (акта судово-медичного дослідженння) та висновку експерта (акта судово-гістологічного дослідження) (якщо вони були проведені);

6) актів розслідування та документів, складених за результатами розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві до набрання чинності цією постановою;

7) акту медико-соціальної експертної комісії або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи померлого (подається на підставі даних останньої довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності та/або визначення відсотків втрати професійної працездатності, яку надає заявник) (за наявності).

За наявності технічної можливості отримання відомостей, що необхідні для встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією здійснюється шляхом доступу суб’єкта надання публічних (електронних публічних) послуг до відповідних інформаційно-комунікаційних систем або в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами через систему електронної взаємодії таких систем.

Причинний зв'язок смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією визначається на основі таких критеріїв:

1) перебіг основного і супутніх захворювань, що підтверджуються клінікоінструментальними методами обстеження, висновками спеціалізованих закладів охорони здоров'я, результатами патологоанатомічного дослідження або судовомедичної експертизи у разі їх проведення;

2) ускладнення професійного захворювання або іншого ушкодження здоров’я під час їх настання та ступінь тяжкості, що підтверджені клінікоінструментальними методами обстеження за життя у закладі охорони здоров'я або висновками лікарів відповідного профілю з урахуванням етіопатогенетичного зв'язку ускладнень з основним захворюванням та безпосередньою причиною смерті;

3) можливість регресування чи прогресування окремих форм професійної патології з моменту припинення дії шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища.

Датою встановлення причинного зв'язку смерті з нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням чи аварією вважається дата направлення на оцінювання, якщо причинний зв'язок у подальшому був встановлений. Розгляд справи повинен бути проведений не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття закладом охорони здоров’я направлення на оцінювання.

Цей наказ набере чинності з дня офіційного опублікування. Наказ офіційно опубліковано в "Офіційному віснику" від 02.12.2025. Тож нова Інструкція діє з цієї дати.

На нові нормативи працевлаштування людей з інвалідністю звернула увагу начальник відділу з питань праці управління інспекційної діяльності у Кіровоградської Олена Хіміч під час семінару в обласному центрі зайнятості. У заході взяли участь 47 роботодавців Кіровоградської області.

Станом на сьогодні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.

Відповідно до змін, які почнуть діяти з 01 січня 2026 року норматив встановлюється у кількості:

• одного робочого місця для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить від 8 до 25 працівників;
• 4 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників для платників внеску, у яких середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за квартал становить більше 25 працівників;
• 2 відсотки середньооблікової кількості штатних працівників для платників внеску закладів охорони здоров’я, реабілітаційних закладів та надавачів соціальних послуг; державних, комунальних та недержавних підприємств, установ, організацій, основним видом діяльності яких є реабілітація осіб з інвалідністю, навчання таких осіб або догляд за ними.

Вимоги: нормальна тривалість робочого часу, розмір зарплати більше мінімальної.

Порядок здійснення контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та проведення перевірки роботодавців щодо його виконання встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Держпраці у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводить перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

На сьогодні планові перевірки органами Держпраці не проводяться, а позапланові перевірки проводяться лише з окремих підстав:

• звернення працівника,
• доручення Прем’єр-Міністра України,
• перевірка раніше виданих приписів,
• настання нещасного випадку на виробництві.

Відповідальність за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю передбачена у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170-340 грн.).

Також юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

• порушення інших вимог законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення;
• вчинення порушення інших вимог законодавства повторно протягом року з дня виявлення порушення – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (стаття 265 КЗпП України).

Допомога по вагітності та пологах надається жінці, яка є застрахованою особою, у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Підставою для призначення допомоги по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку листок непрацездатності.

Е-лікарняний зазвичай видається з 30 тижнів вагітності. Винятком є жінки-чорнобильці, які можуть піти в декретну відпустку з 27 тижнів вагітності.

Право на державну допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (далі ‒ допомога) мають вагітні жінки (у тому числі неповнолітні), які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме:

• жінки із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби;
• жінки, звільнені з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації незалежно від форми власності за умови, що вагітна жінка була звільнена з роботи не раніше ніж за шість місяців до набуття права на одержання допомоги;
• жінки, зареєстровані у філії регіонального/міжрегіонального центру зайнятості (або міському, районному, міськрайонному центрі зайнятості ‒до дати припинення їх діяльності) (далі ‒ центр зайнятості) як безробітні;
• аспірантки, докторантки, клінічні ординатори, студентки закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;
• непрацюючі жінки;
• жінки, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності, які не беруть участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Допомога призначається якщо звернення за нею надійшло не пізніше ніж через шість місяців з дня закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, і виплачується жінкам за весь період відпустки, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей ‒ 70) календарних днів після пологів.

Жінкам, віднесеним до 1-3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 ‒ до пологів і 90 ‒ після пологів).

Допомога обчислюється сумарно та призначається жінкам у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

У разі народження мертвої дитини допомога у зв’язку з вагітністю та пологами виплачується на загальних підставах, а у разі викидня ‒ не виплачується;

Особам, які усиновили чи взяли під опіку дитину протягом двох місяців з дня її народження, допомога призначається за період з дня усиновлення чи встановлення опіки та до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення чи встановлення опіки над двома і більше дітьми, 90 календарних днів ‒ для жінок, віднесених до 1-4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами надається:

– жінкам із числа військовослужбовців Збройних Сил, Держприкордонслужби, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, Держспецтрансслужби, Держспецзв’язку та із числа поліцейських, осіб начальницького і рядового складу органів та підрозділів служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби ‒ у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення;

– жінкам, звільненим з роботи у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи та організації — у розмірі 100 відсотків середньомісячного доходу. Середня заробітна плата, з якої нараховується допомога, обчислюється згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 

– жінкам, зареєстрованим у центрі зайнятості як безробітні ‒ у розмірі 100 відсотків мінімального розміру допомоги по безробіттю;

– аспіранткам, докторанткам, клінічним ординаторам, студенткам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти  у розмірі місячної стипендії. Жінка, яка продовжує навчання, має право на виплату стипендії або допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами за її вибором. При цьому допомога призначається з дня припинення виплати стипендії по день закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Розмір допомоги в зазначених пунктах встановлюється шляхом множення середньоденного доходу на кількість календарних днів тривалості відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, але не менш як 25 відсотків розміру встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць. Непрацюючим жінкам та жінкам, зареєстрованим як суб’єкти підприємницької діяльності, ‒ у розмірі 25 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць.

Згідно зі статтею 13 Закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов’язаний забезпечувати функціонування системи управління охороною праці.

Для ефективного функціонування Системи управління охороною праці (далі ‒ СУОП) необхідно визначити обовʼязки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів, а також працівників щодо охорони праці при розробці, впровадженні та удосконаленні СУОП. Обовʼязки та повноваження персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики виникнення небезпечних ситуацій, повʼязані з діяльністю організації, устаткуванням і робочими процесами, повинні бути визначені, задокументовані й доведені до відома працівників для сприяння управлінню у сфері охорони праці.

Організаційно-правовим документом, який визначає завдання, права, обов’язки й відповідальність працівника за виконання покладених функцій, є посадова інструкція.

Нормативно-правові акти з охорони праці — це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання (стаття 27 Закону України “Про охорону праці”). Отже, посадова інструкція є нормативно-правовим актом з охорони праці підприємства, а не лише кадровим документом.

Тож на кожному підприємстві, установі, організації мають бути розроблені відповідні посадові (робочі) інструкції.

При складанні  посадових (робочих) інструкцій керуються Класифікатором професій ДК 003:2010  (далі ‒ Класифікатор),  затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 та  Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі ‒ Довідник), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336. 

Класифікатор  містить 9 розділів за угрупуваннями: законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі); професіонали; фахівці; технічні службовці; працівники сфери торгівлі та послуг; кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства; кваліфіковані робітники з інструментом; робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин; найпростіші професії.

Складаючи проєкт інструкцій, необхідно використовувати відповідний розділ Класифікатора та Довідника. Для керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців складаються посадові інструкції, для інших категорій персоналу ‒ робочі.

Під час розроблення посадових (робочих) інструкцій забезпечується єдиний підхід до побудови, структури та викладу змісту розділів. Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов’язків, (для посадових інструкцій – повноважень) і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі терміни ‒ чіткі визначення. Також необхідно враховувати особливості розподілу праці (системи управління), що діє на підприємстві.

Посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені у штатному розписі підприємства.

Треба памʼятати, що у зв’язку з тим, що окремі кваліфікаційні характеристики робітників містять тільки основні або типові завдання та обов’язки, роботодавець може доповнювати робочі інструкції видами робіт, які входять до складу технологічних карт, інструкцій, інших нормативних документів та визначені трудовим договором за умови додержання правил охорони праці, санітарних норм і вимог безпеки виконання робіт.

Посадові та робочі інструкції після їх затвердження керівником підприємства, організації, установи або за дорученням його заступниками, доводяться до працівника під розписку.

Законом України “Про охорону праці” визначені обовʼязки кожного працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці, а саме:

• дбати про особисту безпеку і здоровʼя, а також про безпеку і здоровʼя оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
• знати й виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Звертаю увагу, що під час проведення розслідування нещасних випадків на виробництві комісією з розслідування ретельно вивчаються посадові та робочі інструкції працівників підприємств. Тому дуже важливо врахувати в інструкціях всю послідовність покладених обовʼязків, повноважень та відповідальності для кожного працівника підприємства.

Держпраці вже затвердила річний план перевірок на 2026 рік наказом «Про затвердження Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2026 рік» від 26.11.2025 р. № 196-25а, інформує Бухгалтер.ua

У наступному році служба планує перевірити 18211 суб'єктів господарювання.

Бізнесу радимо заздалегідь визначити ризики та підготуватися до ймовірних перевірок.

Плани перевірок на 2026 рік (станом на 01.12.2025)

Згідно з проєктом Держбюджету-2026 обчислення ІСЦ для індексації зарплати проводитиметься наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2026 р. Відповідно базовим місяцем буде січень 2026 року, а обчислення індексу споживчих цін почнеться з лютого 2026 року, повідомляє Дебет-Кредит

Що зміниться в індексації зарплати у 2026 році?

Так, індексацію зарплати знову обнулили. Причому зробили це аналогічно до того, як це було на початку 2025 року!

У ст. 38 проєкту Держбюджету на 2026 рік прописано таке: 

“установити на що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з 1 січня 2026 року. А сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, не нараховується у січні 2025 року“.

 

Тобто у 2026 році  діятимуть такі ж правила нарахування індексації, як для 2025 року.

Зверніть увагу: навіть якщо вашим працівникам у грудні 2025 року буде нараховано індексацію зарплати, в січні 2026 року вона вже не зберігатиметься. Тобто жодної фіксованої індексації - індексацію в січні 2026 року не нараховуємо! 

Який місяць буде першим базовим в 2026 році?

Тут законотворці припустилися тієї ж помилки, що і в Законі про Держбюджет-2025. Вони знову змішали дві ознаки, одна з яких вказує, що базовим місцем має бути грудень, а інша - що січень. 

Так, початок врахування індексів інфляції з січня 2026 року означає, що першим базовим місяцем в 2026 році мав би бути грудень 2025 року,  незалежно від дати останнього збільшення окладів.

Але, найімовірніше, ми будемо орієнтуватися на другу ознаку. У п. 5 Порядку № 1078 зазначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, береться за 1 або 100 відсотків. Цей місяць ми називаємо «базовим». 

Оскільки норма ст. 38 проєкту Держбюджету 2026 року є ідентичною із нормою ст. 34  Держбюджету 2025 року, то при визначенні базового місяця будемо відштовхуватися від розʼяснень Держпраці та Мінсоцполітики для 2025 року.

Нагадаємо, що  Мінсоцполітики у листі від 10.12.2024 № 105/0/214-24 заявило, що базовим місяцем для обчислення індексації у 2025 році є січень 2025 року. Мінекономіки так і не надало відповідного роз’яснення, але Держпраці – на боці Мінсоцполітики. Тож це та офіційна точка зору, яку ми наразі маємо, і далі у статті ми виходимо з неї.

Відповідно треба буде вважати, що базовим місяцем буде січень 2026 року, а обчислення індексу споживчих цін почнеться з лютого 2026 року. 

А далі все залежатиме від індексів інфляції 2026 року і динаміки зростання окладів (місячних тарифних ставок) за посадами.Тим, кому збільшать оклади (тарифні ставки) з 1 лютого 2026 року, базовим місяцем буде вже лютий 2026 року. Так само й далі - місяць підвищення окладу (ставки) стане новим базовим місяцем. 

Чи можна буде якось уникнути нарахування індексації?

Звісно, і є дуже простий спосіб: можна буде підняти оклади (тарифні ставки) всім працівникам у березні 2026 р. Далі цю процедуру можна повторювати щоразу, як тільки індекс інфляції перевищить 103% (тобто слідкуючи за нашими новинами про індексацію), або просто щокварталу (не слідкуючи за інфляцією). 

На скільки піднімати оклад (тарифну ставку) з метою зміни базового місяця?

Закон про індексацію цього не говорить. Загалом жоден державний нормативний документ не говорить, на яку суму роботодавець може підняти зарплату працівників.

Якщо варіант з 1 грн здається вам неприйнятним, то можна підняти оклади (ставки) і на більшу суму – закон вас в цьому не обмежує.

З 1 січня 2025 року в Україні працює нова система оцінювання повсякденного функціонування людини. Ця система замінює старий підхід до встановлення інвалідності та фокусується на гідності кожної людини, її правах, потребах та можливості жити повноцінним життям.

Одним із ключових елементів нової системи є індивідуальна програма реабілітації (ІПР). Це не просто документ, а персоналізований план підтримки, який формується за результатами оцінювання повсякденного функціонування. ІПР включає медичні, соціальні, професійні, освітні та інші заходи, які сприяють збереженню або відновленню функціонування людини в повсякденному житті.

У 2025 році Уряд також затвердив оновлене Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яке деталізує порядок її формування, оновлення та реалізації. Воно набере чинності 28 листопада 2025 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2025 № 1021. 

Медична частина ІПР розробляється експертною командою на підставі оцінювання, інші частини ІПР розробляються відповідними фахівцями в інших сферах. ІПР для дітей розробляється лікарсько-консультативною комісією (ЛКК). 

Що таке ІПР і чому вона важлива

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР) — це персоналізований план підтримки для людини з інвалідністю. Вона розробляється з урахуванням її стану здоров’я, повсякденних потреб та цілей і охоплює медичні, соціальні, освітні, професійні та інші напрями реабілітації.

ІПР допомагає:

• визначити, які саме заходи підтримки потрібні людині;
• отримати допоміжні засоби реабілітації, медичні вироби, послуги з реабілітації;
• організувати навчання, підготовку до працевлаштування, адаптацію робочого місця;
• отримати підтримку у повсякденному житті — наприклад, допомогу соціального працівника, санаторно-курортне лікування або психологічну підтримку.

Індивідуальна програма реабілітації (ІПР):

• є юридично зобов’язувальним документом для органів та установ;
• має рекомендований, а не примусовий характер для самої людини;
• може оновлюватись за потреби — з ініціативи людини відповідно до рекомендацій лікаря.

Раніше сформовані ІПР також залишаються чинними й виконуються до моменту створення нової ІПР або оновлення її частини.

Хто формує ІПР і на основі чого?

Лікуючий лікар формує направлення на оцінювання повсякденного функціонування. У направленні обов’язково зазначається мета — встановлення статусу інвалідності. Водночас із цим, рекомендується одразу зазначити й оновлення індивідуальної програми реабілітації. Крім того, лікар може зазначити у направленні орієнтовний перелік допоміжних засобів реабілітації або медичних виробів, які, на його думку, можуть бути необхідні пацієнту. Ця інформація допоможе експертній команді в процесі ухвалення рішення. Однак остаточне рішення щодо включення таких засобів до рекомендацій, що є медичною частиною ІПР, ухвалює саме експертна команда — з урахуванням результатів оцінювання.

Після надходження направлення експертна команда проводить оцінювання повсякденного функціонування. Воно може бути:

• очним — у медичному закладі,
• дистанційним — із використанням телемедицини,
• виїзним — за місцем перебування людини,
• або заочним — на основі документів (у визначених випадках).

Медична частина ІПР формується експертною командою під час оцінювання повсякденного функціонування. Вона ґрунтується на:

• аналізі поданих медичних документів;
• результатах огляду або дистанційного/заочного оцінювання;
• оцінці впливу захворювання або травми на повсякденне життя;
• потребах у соціальній підтримці, реабілітації чи адаптації.

Після прийняття рішення експертною командою людина отримує витяг з рішення та рекомендації, що є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації (ІПР). Ці документи надходять на електронну пошту або рекомендованим листом. За потреби — може бути виданий у паперовому вигляді. Інформація також доступна лікуючому лікарю, який сформував направлення.

Що входить у ІПР

До індивідуальної програми реабілітації можуть входити:

• рекомендації щодо допоміжних засобів реабілітації (наприклад, протези, технічні засоби для пересування чи догляду),
• медичні вироби, медикаментозне або санаторне лікування,
• потреба в соціальних послугах, догляді, підтримці вдома,
• рекомендації щодо навчання, професійної підготовки чи адаптації робочого місця,
• психологічна, фізична або інша реабілітація.

Кожен пункт ІПР має бути обґрунтований результатами оцінювання та спрямований на відновлення або підтримку функціонування людини в її щоденному житті.

Рекомендації, що є медичною частиною індивідуальної програми реабілітації, діють протягом усього періоду, на який встановлено інвалідність. У разі безстрокового статусу — діють без визначеного терміну. Якщо впродовж цього періоду виникає потреба оновити ІПР (наприклад, змінився стан здоров’я, з’явились нові потреби у допоміжних засобах чи реабілітаційних заходах), людина має звернутися до свого лікуючого лікаря. Лікар, у такому випадку, формує електронне направлення з чіткою метою — оновлення індивідуальної програми реабілітації.

Це дозволяє експертній команді провести оцінювання виключно в межах цієї мети та сформувати оновлені рекомендації відповідно до актуального стану людини.

На основі витягу та рекомендацій можна звертатися до відповідних установ для отримання допоміжних засобів реабілітації, медичних виробів, соціальних чи освітніх послуг.

Раніше сформовані індивідуальні програми реабілітації людей з інвалідністю також залишаються чинними та продовжують виконуватися, зокрема:

• у частині медичної, фізичної реабілітації, забезпечення допоміжними засобами реабілітації та виробами медичного призначення — до моменту проведення оцінювання повсякденного функціонування та формування нових рекомендацій експертною командою;
• у частині психолого-педагогічної підтримки — до проведення комплексної оцінки в освітній сфері;
• у частині професійної та трудової реабілітації — до проведення оцінки у сфері зайнятості.

Індивідуальні програми реабілітації діють протягом строку, на який встановлено інвалідність. Таким чином, перехід до нової моделі ІПР є плавним, без ризику втрати вже наданих рекомендацій або переривання необхідної підтримки.

Реалізація рекомендацій ІПР у різних сферах

У медичній сфері

До цього розділу включаються рекомендації, спрямовані на відновлення здоров’я людини. Вони можуть передбачати:

• реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я;
• реконструктивну хірургію;
• санаторно-курортне лікування для поліпшення фізичного стану.

У соціальній сфері

Людині пропонуються послуги для соціальної адаптації та підтримки. Зокрема:

• звернення до Пенсійного фонду України для оформлення пенсії або страхових виплат;
• звернення до органів соціального захисту населення для:
• отримання державної допомоги;
• визначення потреби у постійному догляді або соціальних послугах.

В освітній сфері

Цей розділ передбачає рекомендації для осіб, які потребують адаптації навчального процесу. Наприклад:

• звернення до інклюзивно-ресурсних центрів для визначення потреб у навчанні або перенавчанні;
• створення спеціальних умов для продовження освіти.

У сфері зайнятості та працевлаштування

У цьому розділі визначаються шляхи для забезпечення людини зайнятістю з урахуванням її стану здоров’я:

• облаштування робочого місця, яке відповідає індивідуальним потребам;
• звернення до центрів зайнятості для:
• профорієнтації;
• перенавчання;
• подальшого працевлаштування.
  Також враховуються можливі обмеження у професійній діяльності. Наприклад, робота з тривалими фізичними навантаженнями може бути протипоказаною.

У сфері фізкультурно-спортивної реабілітації

Цей розділ включає заходи, спрямовані на підтримку фізичних можливостей людини. Рекомендації можуть включати:

• заняття фізичною культурою;
• участь у спортивних тренуваннях;
• оздоровлення в реабілітаційних таборах.

Додаткові рекомендації у разі встановлення причини інвалідності «нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров’я)» або «професійне захворювання» 

В ІПР можуть зазначатися додаткові рекомендації залежно від встановленого стану обмеження життєдіяльності людини, зокрема:

• потреба у спеціальному медичному догляді;
• потреба в постійному сторонньому догляді;
• потреба у побутовому обслуговуванні;
• потреба у додатковому харчуванні;
• потреба у засобах особистої гігієни, санітарно-гігієнічних засобах та засобах догляду;
• потреба в одязі, взутті та інших предметах першої необхідності;
• потреба в лікарських засобах.

Права людини на отримання засобів реабілітації

Людина з інвалідністю має право на забезпечення необхідними допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, реабілітаційними послугами та іншими видами підтримки, які вказані в ІПР. Ці права гарантовані законодавством і забезпечуються за рахунок державного бюджету або інших джерел, передбачених нормативними актами.

Реалізація ІПР починається із самозвернення людини до відповідних установ, залежно від її потреб. Після отримання витягу з рішення експертної команди, людина звертається в:

• ЦНАП або територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю – для отримання допоміжних засобів реабілітації (ДЗР). В електронній формі заява може бути подана через електронний кабінет особи на Соцпорталі Мінсоцполітики www.soc.gov.ua. Тут особа верифікується за КЕП, bank.id або Дія.підпис і заява формується автоматично;
• територіальний орган Пенсійного фонду України (ПФУ) – для призначення або подовження виплат пенсії, державної допомоги, пільг чи соціальних виплат, пов’язаних із доглядом за особою з інвалідністю, забезпечення допоміжними засобами реабілітації;
• медичні заклади та структурні підрозділи з питань охорони здоров’я – для забезпечення медичними виробами та отримання медичних, реабілітаційних послуг у сфері охорони здоров'я;
• центри зайнятості – для перенавчання, професійної орієнтації та сприяння працевлаштуванню;
• інклюзивно-ресурсні центри – для адаптації освітнього процесу.