Кабінет Міністрів України постановою від 08 жовтня 2025 р. № 1281 затвердив Порядок проведення інструктажів та систематичних тренінгів щодо кібергігієни. Йдеться про процедуру проведення інструктажів та систематичних тренінгів щодо кібергігієни для членів Кабінету Міністрів України, народних депутатів України, працівників патронатних служб, депутатів місцевих рад, посадових осіб органів місцевого самоврядування, державних службовців, військовослужбовців, працівників органів державної влади, інших державних органів, керівників та працівників державних підприємств, установ та організацій, інформує Бухгалтер.ua

Інструктажі та тренінги щодо кібергігієни проводяться відповідальними особами підрозділів з кіберзахисту (керівниками з кіберзахисту, яким безпосередньо підпорядковуються такі підрозділи) або відповідальними особами, які виконують функції та завдання керівника з кіберзахисту в органах місцевого самоврядування.

Також інструктажі та тренінги щодо кібергігієни можуть проводитися:

• основними суб'єктами національної системи кібербезпеки за погодженням з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами та організаціями;

• суб'єктами господарювання, громадянами України та об'єднаннями громадян, іншими особами, які провадять діяльність та/або надають послуги, пов'язані з електронними комунікаціями, захистом інформації та кіберзахистом, національними електронними інформаційними ресурсами, здійсненням електронних правочинів, провадять діяльність, пов'язану з інформаційними електронними послугами, на договірній основі або шляхом застосування механізмів державно-приватної взаємодії.

Проведення інструктажів та тренінгів здійснюється з такою періодичністю:

• після призначення їх на посади в органах державної влади, інших державних органах, на державних підприємствах, в установах та організаціях, набуття повноважень в органах місцевого самоврядування або повноважень народного депутата України - протягом одного календарного місяця після дати призначення на посаду або набуття повноважень;

• не рідше одного разу на рік протягом всього строку перебування на посадах в органах державної влади, інших державних органах, на державних підприємствах, в установах та організаціях або строку повноважень в органах місцевого самоврядування або повноважень народного депутата України;

• після настання значного кіберінциденту, кібератаки в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, на державних підприємствах, в установах та організаціях - протягом одного календарного місяця;

• за потреби згідно з результатом аналізу ризиків.

Стаття 47 Кодексу законів про працю України зобов’язує роботодавця в день звільнення працівника видати йому копію наказу чи розпорядження про звільнення (це стало обов’язковим за будь-яких підстав звільнення з 2021 року), письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, якщо вона зберігається в працівника.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, роботодавець або уповноважений ним орган у день звільнення має видати працівникові трудову книжку з внесеним до неї відповідним записом.

Якщо видача трудової книжки затримується з вини роботодавця, працівнику виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважають день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 згаданої Інструкції.

Підстави для надання

Право працівників на навчальну відпустку при поєднанні роботи з навчанням у закладах вищої освіти передбачене ст. 216 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та ст. 15 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Тривалість такої відпустки залежить від:

• рівня акредитації навчального закладу,
• форми навчання (вечірня або заочна),
• курсу навчання,
• мети відпустки (настановні заняття, складання заліків та іспитів, підготовка і захист дипломної роботи тощо).

Для отримання навчальної відпустки працівник повинен надати:

1. Довідку-виклик із закладу освіти — за формою № Н-5.01, затвердженою наказом МОН від 21.06.2023 № 775;

2. Заяву на ім’я керівника підприємства про надання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.

На підставі цих документів роботодавець видає наказ про надання навчальної відпустки.

Основні положення:

• Роботодавець зобов’язаний надати відпустку у період, зазначений у довідці-виклику.

• Тривалість визначається відповідно до форми навчання, курсу та мети.

• Закон встановлює граничні терміни, які можуть коливатись від 10 календарних днів до 4 місяців, залежно від рівня навчання і типу навчального процесу.

Нюанси для сумісників

Відповідно до ст. 217 КЗпП, на час додаткової навчальної відпустки середня заробітна плата зберігається лише за основним місцем роботи.

Крім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII, право на додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням мають лише ті працівники, які працюють за основним місцем роботи.

Отже, навчальна відпустка за сумісництвом не оплачується.

Як діяти, якщо працівник працює в одного роботодавця і за основним місцем, і за сумісництвом?

За основним місцем роботи — працівнику надається оплачувана навчальна відпустка у звичайному порядку.

За місцем роботи за сумісництвом — він має право оформити відпустку без збереження заробітної плати, відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону «Про відпустки».

При цьому роботодавець не має права відмовити у такій неоплачуваній відпустці. Її тривалість дорівнює кількості календарних днів навчальної відпустки, наданої за основним місцем роботи.

Таку позицію підтверджують листи Мінпраці від 16.05.2006 № 172/13/116-01 та Мінсоцполітики від 12.09.2016 № 1294/13/84-16.

Ця норма поширюється як на внутрішніх сумісників, так і на зовнішніх, тобто тих, хто працює у різних роботодавців. В обох випадках працівник має право на неоплачувану відпустку за сумісництвом на час оплачуваної навчальної відпустки за основним місцем роботи.

Висновки

• Оплачувана навчальна відпустка надається лише за основним місцем роботи.
• За роботою за сумісництвом навчальна відпустка не передбачена.
• Працівник, який перебуває в оплачуваній навчальній відпустці за основним місцем роботи, має право взяти неоплачувану відпустку за сумісництвом на такий самий період.

Таким чином, законодавство забезпечує працівнику можливість поєднувати роботу з навчанням, не порушуючи його права ні за основним місцем роботи, ні за сумісництвом.

Посередництво у працевлаштуванні – це діяльність спеціалізованих компаній або організацій, що допомагає знайти роботу для шукачів і підібрати працівників для роботодавців на основі укладених договорів. Послуги включають інформування про вакансії та вимоги, пошук кандидатів, а також підбір персоналу для різних компаній, включаючи іноземні. Така діяльність регулюється законодавством, і суб’єкти, що її здійснюють, повинні дотримуватися правил щодо захисту даних та співпрацювати з державними органами зайнятості.

 Хто надає такі послуги?

 Компанії з підбору персоналу:

Вони пропонують послуги як шукачам роботи, так і роботодавцям, виступаючи посередниками між ними.

 Спеціалізовані агенції:

Це можуть бути як українські, так і іноземні компанії, що займаються пошуком кадрів для роботи в Україні або за кордоном.

 Основні функції посередників:

 Для шукачів роботи:

Надання повної та достовірної інформації про вакансії, вимоги до кандидатів, умови та оплату праці.

 Для роботодавців:

Підбір кваліфікованих працівників відповідно до їхніх замовлень, що є важливим для ефективного функціонування бізнесу.

 Забезпечення захисту даних:

Посередники зобов’язані захищати персональні дані шукачів роботи та комерційну таємницю роботодавців.

 Важливі аспекти:

 Реєстрація:

Суб’єкти, що надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, повинні бути внесені до відповідного реєстру, який ведеться центральним органом виконавчої влади у сфері зайнятості.

 Співпраця:

Посередницькі компанії повинні співпрацювати з Державною службою зайнятості, профспілками та організаціями роботодавців.

 Заборона на стягнення винагороди з громадян:

Від громадян, яким надаються послуги з працевлаштування, забороняється отримувати будь-які гонорари, комісії або інші винагороди.

При укладенні трудового договору про дистанційну роботу на роботодавця покладається обов’язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем.

Такий інструктаж може проводитися дистанційно, з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв’язку, нагадує Кадрова допомога з посиланням на Держпраці

У такому разі підтвердженням проведення інструктажу вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем і працівником.