Пунктом п’ятим частини першої статті 24 Кодексу Законів про працю України (далі-КЗпП України) встановлено, що з неповнолітніми працівниками трудові договори обов’язково укладаються в письмовій формі.

Слід враховувати, що відповідно до статті 187 КЗпП України неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Згідно зі статтею 199 КЗпП України розірвання трудового договору з неповнолітнім, зокрема й строкового, можливе на підставі вимоги батьків, усиновителів, піклувальників неповнолітнього, а також державних органів та службових осіб, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. Причиною вимоги про розірвання трудового договору з неповнолітнім може бути те, що подальше виконання трудових обов’язків неповнолітнім загрожує його здоров’ю або порушує його законні інтереси.

Відповідно до статті. 198 КЗпП України розірвати трудовий договір з неповнолітнім працівником з ініціативи роботодавця можна тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей. Звільняти неповнолітніх працівників можна лише у виняткових випадках , при цьому не допускається звільнення без працевлаштування з підстав, визначених пунктами 1, 2, 6 статті 40 КЗпП України.

За позицією Верховного Суду, контроль за роботою водіїв транспортних засобів повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин, інформує Дебет-Кредит

Укртрансбезпека інформує про судову практику Верховного Суду у справах щодо оскарження штрафів за порушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті.

Суть справи

Під час рейдової перевірки інспектори Укртрансбезпеки виявили автобус, що здійснював регулярні міжнародні пасажирські перевезення за маршрутом «Харків – Зґожелець».

При перевірці було виявлено, що водій не використовував особисту картку водія. Також перевіркою було встановлено, що водій керував транспортним засобом під час свого відпочинку та використовував картку іншого водія.

За результатом розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт винесено постанову про застосування до перевізника адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000 грн.

Аргументи порушника

Перевізник оскаржив постанову до суду, вважаючи, що Укртрансбезпекою було порушено принцип законності, знівельовано законні очікування на справедливу процедуру розгляду, а в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт не фіксувалися порушення щодо недопуску до цифрового тахографа у автобусі чи відсутності особистої картки водія.

Позиція суду

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що перевізник не забезпечив виконання вимог ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», та відмовив у задоволенні позову перевізника про скасування постанови.

Верховний Суд постановою від 11.04.2025 у справі №560/14768/23 залишив в силі судове рішення апеляційного суду.

Також суд висловив правовий висновок щодо підстав та умов настання відповідальності, передбаченої абз. 6 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», за порушення вимог ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в частині невикористання картки водія та невиконання водієм обов’язку щодо роздруку інформації на паперовому носії про режим роботи та відпочинку водія, або за недотримання водієм режиму праці та відпочинку.

Згідно усталеної практики, за умови обладнання автомобіля цифровим тахографом вимога роздрукувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок – чітко визначена саме ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відповідальність за порушення цієї вимоги передбачена в абз. 6 ч. 1 ст. 60 цього Закону.

Постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34 000 грн визнана правомірною.

Міністерство фінансів України оприлюднило розрахунки ключових соціальних стандартів на 2026–2028 роки, де, зокрема, ідеться про підвищення мінімальної зарплати до 10 059 грн. Про це повідомляє Главред з посиланням на документи уряду.

Згідно з розрахунками уряду, мінімальна зарплата в Україні зростатиме так:

• 2026 рік – до 8688 грн;
• 2027 рік – до 9374 грн;
• 2028 рік – до 10 059 грн.

Очікується, що зростання допоможе частково компенсувати втрати купівельної спроможності населення, які стали наслідком війни, зниження економічної активності та інфляції.

Індексація зарплати у 2026–2028 роках буде проводитися у межах фонду оплати праці. Індекс споживчих цін для індексації рахуватимуть наростаючим підсумком з січня кожного року, приймаючи за 1% або 100%.

Закон № 4339-IX 27.03.2025 Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо удосконалення правового регулювання окремих питань надомної та дистанційної роботи діє з 02.05.2025, роз’яснює Міщенко Катерина, factor.academy

Що передбачає нова норма?

Закон № 4339 вніс уточнення до трудового законодавства:

Працівник може працювати дистанційно або вдома на час навчання його дитини віком до 14 років у школі, якщо таке навчання здійснюється у дистанційній формі відповідно до наказу керівника закладу освіти — але лише за погодженням з роботодавцем.

Умови для застосування норми

Ключові висновки

 Норма формально надає право, але не гарантує його реалізацію

Форма роботи вдома або дистанційно — не є обов’язком роботодавця, навіть якщо дитина працівника навчається дистанційно. Це право, яке реалізується лише за згодою сторін.

 До змін діяв подібний порядок

Це уточнення насправді не змінює існуючий порядок: згідно з чинною версією ст. 60-1 та 60-2 КЗпП до внесених змін, будь-який перехід на дистанційну або надомну форму роботи потребував згоди роботодавця, навіть у воєнний час.

 Практичні наслідки

Працівник не може вимагати переходу на дистанційну/надомну форму лише на підставі факту дистанційного навчання дитини.
Роботодавець не зобов’язаний погоджуватись, особливо якщо характер роботи не дозволяє працювати поза межами робочого місця.

 Підтверджуючі документи

Якщо роботодавець згоден перевести працівника на дистанційну форму роботи, то для цього потрібні документи:

1. Заява працівника
2. Документ, що підтверджує батьківство дитини віком до 14 років: свідоцтво про народження. Формулювання “його дитини” потребує уточнення у інших випадках (чи має право на дистанційну роботу опікуни, піклувальники).
3. Копія наказу (розпорядження) керівника загальної середньої освіти про встановлення дистанційної форми навчання.

Поради для кадровиків і бухгалтерів

 Перевіряйте наявність офіційного наказу про дистанційне навчання дитини.
 Фіксуйте рішення про погодження чи відмову в письмовому вигляді.
 У разі погодження — оформлюйте наказ про дистанційну / надомну форму роботи з вказанням строку.
 Облік табелювання, нарахування зарплати та виконання посадових обов’язків має відповідати новому режиму.

Висновок

Жодних революційних змін новий закон не приніс. Це лише деталізація діючих норм. Працівники з дітьми до 14 років можуть просити дистанційну або надомну роботу, але остаточне рішення — за роботодавцем.

Тривалість відпусток визначається Законом про відпустки, іншими законами та нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях (ст. 5 Закону про відпустки).

Також, щорічну відпустку чи її частину (у тому числі тривалістю, наприклад, 2 дні) можна надати працівнику з будь-якого дня тижня.

Отже, тривалість відпустки розраховується в календарних днях, у тому числі, і основна безперервна частина щорічної основної відпустки. 

Відповідно до статті 25 КЗпП України  при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Отже, працівник може у заяві про прийняття на роботу вказувати місце проживання (місце реєстрації) лише за своїм бажанням.

Кабінет Міністрів України затвердив зміни до урядових постанов, якими, в тому числі, визнав електронне посвідчення ветерана основним документом, що підтверджує відповідний статус. Загалом ухвалені зміни спрямовані на удосконалення системи соціального захисту ветеранів і ветеранок війни та членів їхніх родин, ігформує Юрліга

Таким чином, Урядом внесені зміни до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, якими погоджено, що електронне посвідчення ветерана офіційно визнано основним документом, що підтверджує відповідний статус. 

Як зазначають в Уряді, серед ключових переваг відповідних змін - поліпшення надання адміністративних послуг, пришвидшення доступу до соціальних гарантій та зменшення часу на перевірку статусу. 

Відтак, паперове посвідчення відтепер оформлюється окремо - за бажанням особи (або її представника) шляхом подання заяви у довільній формі, фотокартки та витягу з Єдиного державного реєстру ветеранів війни.  

Таким чином, щоб отримати або відновити паперове посвідчення ветерана (наприклад, у разі його втрати, пошкодження або зміни особистих даних), достатньо надати витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни. Додаткових підтверджень статусу не потрібно. 

Окрім того, Урядом також уточнено строк дії посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни.   

Відтак, якщо групу інвалідності внаслідок війни було встановлено з переглядом до 1 січня 2025 року, посвідчення залишається дійсним: 

• до 1 листопада 2025 року - для чоловіків віком від 25 до 60 років з ІІ або ІІІ групою інвалідності внаслідок війни;  
• до 1 квітня 2026 року - для інших осіб з інвалідністю внаслідок війни, крім тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи. 

А тим людям з інвалідністю внаслідок війни, у яких перегляд групи мав би відбутися після 1 січня 2025 року, але вони не змогли його пройти вчасно - строк дії їхнього посвідчення продовжується до 1 липня 2025 року. 

Відповідне рішення реалізоване шляхом внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2022 № 1390 “Деякі питання строку дії посвідчень осіб з інвалідністю внаслідок війни на період воєнного стану”.  

У складні часи кожен рятується по-своєму: хтось ховається в роботі, хтось тікає на відпочинок. Але що справді допомагає у довгостроковій перспективі розповідає Єлизавета Власенко, редакторка в Work.ua

У кризових станах ми часто губимося під тиском власних переживань. У таких ситуаціях важливо врятувати себе від навʼязливих думок і якомога швидше прийти у норму. Що стосується роботи, то людей умовно можна поділити на два типи:

1. Ті, хто «запрацьовують» травму (кризовий стан може спричинитися різними речами: війна, негаразди в особистому житті, погане самопочуття чи інші неприємні новини). Вони лікують себе понаднормовим навантаженням, бо таким чином відкладають проблему на другий план. Інколи цих людей називають трудоголіками. Останні сили витрачаються на розвʼязання чергової задачі, а для поповнення ресурсу працівники беруть на себе ще декілька додаткових обовʼязків, хоча морально це не допомагає відновитися.
2. Ті, хто одразу йде у відпустку, щоб приділити час собі. Найкращий рецепт для них — зануритися у свої негаразди й пропрацювати травму. Потім вони повертаються у робочий процес і на виконання завдань витрачають не останні сили, а викладаються зі здоровим запалом.

У швидкому робочому ритмі таки треба дати собі час на відновлення. В іншому випадку, коли рятуватися перепрацюванням, приходить сумнозвісне вигорання.

Чим небезпечне перепрацювання

Коли ваші близькі вже звикли бачити повідомлення «Я на роботі, не можу зустрітися», тоді варто замислитися, чи справді вам комфортно працювати у такому шаленому темпі.

Улюблена робота інколи мотивує засидітися над завданнями довше. Та якщо перенасититися справою своєї душі, то навіть вона може призвести до негативних наслідків. Є безліч ризиків, від яких страждає здоровʼя при перепрацюванні.

«Наслідки вигорання на робочому місці включають фізичні симптоми, як-от втома, гіпертонія, труднощі з концентрацією уваги, дратівливість, зміни апетиту, безсоння, головні болі», — ділиться Моніка Вермані, клінічна психологиня.

Інколи самопочуття на роботі покращується. Вир робочих подій, нестандартні завдання та позитивний фідбек надихають на нові звершення і покращують самооцінку. Здорове ставлення до своїх обовʼязків без небажаних овертаймів справді допоможе зрозуміти, що це місце — ваша опора. Головне — не гратися в ескапізм і мати час на розв’язання особистих питань, бо втеча не допоможе подолати кризу.

Як зрозуміти, чи я перепрацьовую

Усе просто. Загинайте пальці, якщо наступні ознаки збігаються із вашою поведінкою.

1. Усі спогади збилися в один. Згадайте, чим ви займалися вчора чи 2 дні тому.
2. Емоційна нестабільність, коли найменша помилка може викликати шквал негативу.
3. Розмови з друзями ви доповнюєте фразою «А от у мене на роботі…».
4. Базові потреби йдуть на другий план: «сьогодні без обіду», «не висплюся, але розвʼяжу цю задачу».
5. Завдання, які раніше були легкими, зараз здаються надважкими.

Якщо впізнаєте себе у цих пунктах, тоді не зволікайте з відпусткою.

Чому потрібно взяти відпустку

Відпочинок у цьому випадку — спосіб познайомитися із собою знову: почути істинні потреби, звільнитися від негативу, поплакати, виговоритися, дозволити собі прожити емоції. Рефлексія у будь-якому вигляді допоможе розібратися у собі, не виснажуючись додатково на роботі.

Покоління зумерів ретельно стежить за своїм психологічним станом. Цю корисну звичку можна перейняти та зберегти себе від стресу чи меланхолії. І коли у їхньому житті трапляється криза, вони часто знаходять порятунок у подорожах. 93% молодших мандрівників погоджуються з тим, що подорожі позитивно впливають на їхнє ментальне здоровʼя, а 89% повернулися з поїздок з меншим відчуттям тривоги і кращим настроєм.

Знайти спокій можна не лише у поїздці, залишитися вдома — теж хороший варіант. Нарешті знайдеться час для облаштування комфорту, невеликих перестановок меблів чи просто буде можливість запросити когось у гості й посміхнутися.

У скрутному стані можна недооцінити актуальність відпустки, але концентрація на внутрішньому «я» допоможе пропрацювати моральну травму і виведе на новий рівень. Відпустка допоможе не ховатися від проблеми, а зосередитися і вирішити негаразди раз і назавжди.

Немає правильного способу переживати важкі періоди — кожен шукає свій. Та ховатися від проблеми не означає впоратися з ними. Лише розмова із собою про істинні потреби зможе розв’язати усі наболілі питання. Не чекайте, поки вигорання зробить вибір за вас. Дозвольте собі відпочити — ви цього заслуговуєте 💙

Група з 30 народних депутатів зареєструвала у Верховній Раді проєкт Закону про внесення змін до статті 11 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" щодо військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби (№13276 від 12.05.2025 р.), інформує Бухгалтер.ua

Так, законопроєкт передбачає закріплення у Законі про військовий обов'язок норми, згідно з якою військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби проходять в обов'язковому порядку громадяни України, які здобувають вищу освіту за медичними та фармацевтичними спеціальностями, придатні до військової служби за станом здоров'я та пройшли професійно-психологічний відбір.

У разі ухвалення цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та буде введено в дію з 1 січня 2026 року.

На даний час військова підготовка за програмою офіцерів запасу медичної служби здійснюється виключно на добровільних засадах, переважно, за рахунок коштів, що надходять від фізичних осіб як плата за послуги в галузі вищої освіти, пов'язані з військовою підготовкою (за контрактом). «Така ситуація істотно обмежує кількість підготовлених офіцерів запасу медичної служби, які можуть бути призначені на посади в особливий період. Так, загальна кількість осіб, які проходять підготовку за програмою офіцерів запасу медичної служби, становить близько 5 % від загальної кількості здобувачів за медичними та фармацевтичними спеціальностями», - кажуть автори законопроєкту.

Вони наголошують, що наявність достатньої кількості спеціально навчених військово-медичних кадрів є однією з ключових передумов забезпечення зменшення відсотку безповоротних, санітарних та психогенних втрат, рівня летальності й інвалідизації та скорочення часу на відновлення боєздатності і повернення в стрій військовослужбовців, поранених та постраждалих під час ведення бойових дій. Водночас одним з наслідків широкомасштабного вторгнення збройних сил російської федерації в Україну став прояв гострого дефіциту кадрів за військово-медичними та військово-фармацевтичними спеціальностями для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

«Зазначене зумовлює необхідність збільшення контингенту здобувачів вищої освіти, які проходять навчання за програмою підготовки офіцерів запасу медичної служби, та розширення мережі кафедр військової підготовки або кафедр медицини катастроф і військової медицини у закладах вищої освіти, що знаходяться в сфері управління Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України», - читаємо в пояснювальній записці до законопроєкту.

До речі, днями у зв'язку з появою в ЗМІ повідомлень про нібито масове розбронювання медичних працівників, Міністерство оборони роз'яснило, що його відповідний запит до МОЗ стосується не всіх медиків, а лише обмеженої кількості фахівців, які пройшли підготовку за військово-обліковими спеціальностями та наразі є критично необхідними для доукомплектування підрозділів Медичних сил Збройних сил України - зокрема Сухопутних військ.

Йдеться про посади санітарних інструкторів (медичних сестер і братів), фельдшерів, військовозобов'язаних осіб офіцерського складу з підготовкою за фахом “лікувальна справа (сімейний лікар)”, та деяких інших спеціальностей, яких планується залучити на військову службу за контрактом строком на 1 рік. Причина такого запиту - системна нестача медичних кадрів у медичних підрозділах.

«Після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2025 року №36, яка передбачає 100% бронювання медиків, виникла загроза забезпеченню медичною підтримкою військовослужбовців через нестачу кваліфікованого медичного персоналу. Рішення про розбронювання стосуватиметься лише дефіцитних спеціальностей і лише тих фахівців, яких МОЗ визначить спільно з обласними департаментами охорони здоров'я. Ці працівники, згідно з чинним законодавством, зможуть підписати строковий контракт і обійняти посади у військових частинах, які сьогодні потребують підсилення», - заявили у Міноборони.