Кадровик
Загальний порядок надання відпустки без збереження заробітної плати
Можливість надання відпустки без збереження заробітної плати передбачено ст. 84 КЗпП, статтями 25, 26 Закону України "Про відпустки" та іншими нормативно-правовими актами, нагадує ЛІГА:ЗАКОН
Додаткова інформація від ОК.Кадровик
З 19 липня 2022 року на час воєнного стану запроваджується новий вид відпустки без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов’язковому порядку за його заявою, відповідно до ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Звертаємо увагу, що ця відпустка не належить до відпусток без збереження заробітної плати, які надаються працівникові відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про відпустки».
Для отримання такої відпустки працівник, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, звертається до роботодавця з відповідною заявою, в якій обов’язково має бути визначеною тривалість такої відпустки, але не більше ніж 90 календарних днів.
Умовно види відпусток без збереження зарплати можна розділити на дві категорії:
1) надаються в обов'язковому порядку за бажанням працівника – для певних категорій працівників (наприклад, для осіб з інвалідністю I і II групи, учасників війни тощо) або при виникненні в житті працівника певних обставин (наприклад, у разі складання вступних екзаменів до закладу вищої освіти або при необхідності догляду за хворим родичем);
2) надаються за погодженням сторін (тобто тільки при наявності одночасно і бажання працівника піти в таку відпустку, і згоди на це роботодавця) – за сімейними обставинами та з інших причин. При цьому надання такої відпустки з ініціативи роботодавця і без згоди працівника є незаконним.
Зверніть увагу! До тривалості відпусток без збереження заробітної плати включаються святкові та вихідні дні.
Тривалість відпустки без збереження заробітної плати, що надається в обов'язковому порядку, залежить від конкретних обставин, у зв'язку з якими працівникові надається така відпустка (ст. 25 Закону про відпустки).
У разі необхідності догляду за дитиною відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Працівник при бажанні та при виникненні у нього права на відпустку без збереження заробітної плати відповідно до ст. 25 Закону про відпустки подає роботодавцю відповідну заяву, в якій зазначаються такі відомості:
- П. І. Б. працівника;
- посаду працівника;
- вид і тривалість відпустки;
- підстави для надання відпустки.
Додатково до заяви потрібно додати копії документів, що підтверджують наявність права на відпустку. Наприклад, якщо працівникові потрібна додаткова відпустка без збереження заробітної плати для завершення санаторно-курортного лікування, таким документом буде медичний висновок; для працівника, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, – свідоцтво про народження дитини та свідоцтво про шлюб; для ветеранів праці – відповідне посвідчення тощо.
На підставі заяви та підтвердних документів керівник видає наказ про надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати.
При наявності на підприємстві графіку відпусток доцільно зафіксувати в даному документі також інформацію про відпустки без збереження заробітної плати. Прямої вимоги щодо внесення подібних відомостей до графіка відпусток законодавство не містить, проте така фіксація допоможе керівникам відповідних підрозділів організувати заміщення відсутніх працівників.
Дата, з якої починається відпустка, визначається в кожному випадку індивідуально, виходячи з вимог законодавства та фактичних обставин, можливі три варіанти:
1) за бажанням працівника;
2) з дня, про який просить працівник;
3) за бажанням працівника і при узгодженні цієї дати з роботодавцем.