Працівниця використала свою щорічну основну та додаткову відпустку, а тепер у зв’язку із хворобою батька, який проживає в іншій країні, хоче отримати відпустку без збереження заробітної плати на 30 календарних днів. Директор не проти, але чи не буде це порушенням законодавства про працю, оскільки документ з лікувального закладу виданий іншою країною?

Федерація професійних спілок України розповідає, що відповідно до вимог п. 10 ст. 25 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, – тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів, пише Дебет-Кредит.

Таким чином, для надання зазначеної відпустки в обов’язковому порядку має бути виконано дві умови, тобто надано документальне підтвердження:

• що особа, для догляду за якою береться відпустка, є рідною по крові або шлюбу – це можуть бути
• свідоцтво про народження працівника (у якому зазначено хто є батьком особи), якщо у працівника була зміна прізвища, то свідоцтво про шлюб та інше;
• висновок медичного закладу, що особа потребує постійного стороннього догляду. При цьому у Законі №504 прямо не зазначено, якої країни цей висновок має бути.

У разі надання роботодавцем за наявності вказаних документів працівникові відпустки без збереження заробітної плати порушень законодавства не буде.

Крім того, якщо працівнику буде не достатньо тривалості відпустки, передбаченої п. 10 ч. 1 ст. 25 Закону №504, працівниця може використати відпустку, передбачену ч. 1 ст. 26 Закону №504.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік. Але така відпустка надається за угодою сторін, і роботодавець має право відмовити в наданні такої відпустки.