Відпустки без збереження заробітної плати передбачені ст. 25 і ст. 26 Закону України «Про відпустки».

Ці статті містять інформацію про те, кому та в яких випадках (тобто за яких обставин) можуть надаватися такі відпустки та якою буде їх тривалість. Але в період воєнного стану працівники можуть оформлювати ще один вид відпустки без збереження заробітної плати. Це право закріплене ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», де вказано дві підстави для її надання. Так, в ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон №2136) зазначено, що роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки. Також, ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, містить положення, що у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше ніж 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону про відпустки.

За положеннями ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 неоплачувана відпустка може надаватися будь-якому працівнику всіх підприємств, незалежно від місця розташування, а не тільки тим, які зосереджені в зонах проведення бойових дій. Такої умови Закон № 2136 не містить. Так, як воєнний стан діє на всій території України, то незалежно від місця дислокації підприємства – у зоні бойових дій, або на іншій території – підприємство має право оформлювати відпустку без збереження зарплати через воєнний стан своїм працівникам. Суттєвим нюансом такої відпустки є те, що надається така відпустка лише за згодою сторін. Це означає, що роботодавець може відмовити у її наданні.

Відпустка без збереження зарплати за ч. 3. ст. 12 Закону № 2136 надається за згодою сторін, але надається вона без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону про відпустки.