Ситуації, коли працівник захворів під час щорічної відпустки з подальшим звільненням, досить поширені і потребують уваги від кадровиків та бухгалтерів. Законодавство гарантує працівникові право на продовження або перенесення щорічної відпустки у разі тимчасової непрацездатності, однак реалізація такого права залежить виключно від його волевиявлення. Якщо працівник не звернувся із заявою про перенесення відпустки та зміни дати звільнення, роботодавець повинен діяти відповідно до раніше поданої заяви про звільнення, пояснює Бухгалтер.ua

Для роботодавця це означає, що звільнення працівника за власним бажанням може відбутися навіть під час лікарняного. Заборона на звільнення в період тимчасової непрацездатності поширюється лише на випадки звільнення з ініціативи роботодавця. Тому підприємство або ФОП повинні видати наказ про звільнення у визначену дату та провести остаточний розрахунок незалежно від того, чи завершився лікарняний на цей момент.

Водночас після набуття електронним листком непрацездатності статусу «Готовий до сплати» роботодавець зобов'язаний розглянути питання його оплати, якщо хвороба настала до дати звільнення. Перші п'ять днів непрацездатності оплачуються коштом роботодавця, а подальші — за рахунок Пенсійного фонду України. При цьому лікарняні, нараховані вже після звільнення працівника, не є базою для нарахування ЄСВ, однак підлягають оподаткуванню ПДФО та військовим збором і відображаються у формі 4ДФ.

Окрему увагу слід приділити дням відпустки, які збіглися з періодом хвороби. Такі дні вважаються невикористаними, тому працівник набуває право на компенсацію при звільненні. Разом з тим роботодавцю не потрібно проводити додатковий перерахунок виплачених відпускних, оскільки розрахунок компенсації здійснюється за тим самим розрахунковим періодом і з використанням однакової середньоденної заробітної плати. Це дозволяє уникнути зайвих коригувань та спрощує проведення остаточного розрахунку.