Верховний Суд у постанові у справі № 608/2043/24 від 18.02.2026 підтвердив: роботодавець зобов’язаний довести дотримання процедури переведення працівника та наявність його дійсної згоди на момент видання наказу.

Колегія суддів погодилась із висновками попередніх інстанцій, що відповідач не надав належних, достатніх і допустимих доказів законності переведення працівника на іншу нижчеоплачувану роботу.

Суд встановив, що:

• заява працівника про переведення була написана 07 червня 2024 року;
• до 23 липня 2024 року вона не була передана уповноваженим особам роботодавця для опрацювання;
• працівник увесь цей час продовжував виконувати обов’язки за чинним трудовим договором;
• наказ про переведення видано лише 24 липня 2024 року.

Верховний Суд наголосив: роботодавець, видаючи наказ через понад місяць після написання заяви, мав перевірити її актуальність та з’ясувати, чи існує згода працівника саме на дату переведення. Якщо цього не зроблено — переведення не може вважатися законним.

Висновок ВС: давня заява працівника сама по собі не є безумовною підставою для переведення. Необхідне підтверджене та актуальне волевиявлення працівника на момент прийняття рішення.

Практичне значення: якщо працівника перевели без актуальної згоди, він може вимагати:

• скасування наказу;
• поновлення на попередній посаді;
• стягнення різниці в заробітній платі;
• компенсації за порушення трудових прав