Це питання виникло в ході інформаційного семінару, який в одній із релокованих громад провели посадовці управління інспекційної діяльності у Запорізькій області. Вони роз’яснили, що, відповідно до статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», призупинення дії трудового договору є тимчасовим припиненням забезпечення працівника роботою та виконання роботи через збройну агресію. Це окремий механізм, що не передбачає зміну посади чи оплати, а фактично призупиняє взаємні обов’язки сторін без розірвання трудових відносин.

Призупинення здійснюється наказом, який містить причини та строки. Ця норма не є постійною зміною умов роботи, а діє до можливості відновлення діяльності, й підставою  є лише збройна агресія, що унеможливлює роботу обох сторін.

Натомість зміна істотних умов праці, як зазначається в статті 32 Кодексу законів про працю України, передбачає продовження роботи за новими умовами (зміна режиму роботи, розміру оплати праці, найменувань посад). Призупинення ж — це зупинка роботи як такої.

Тому призупинення дії трудового договору є не зміною істотних умов праці в розумінні згаданої статті, а тимчасовим припиненням виконання трудових обов’язків через війну. Хоча воно й призводить до відсутності виплати заробітної плати, це окремий правовий механізм, а не зміна умов роботи.