Запровадження механізму призупинення дії трудового договору в умовах воєнного стану суттєво змінило підхід до виконання зобов'язань, пов'язаних із оплатою праці. Одне з найпрактичніших питань для бухгалтерів і кадровиків — як діяти з аліментами, якщо працівник фактично не отримує доходу. Остання судова практика остаточно визначила правила гри та розставила акценти щодо ролі роботодавця у таких ситуаціях, розповідає Бухгалтер.ua

Ключовий висновок: призупинення трудового договору не звільняє працівника від обов'язку сплачувати аліменти, однак змінює механізм їх розрахунку. Верховний Суд у рішенні від 02.03.2026 р. підтвердив, що у разі відсутності фактичного доходу заборгованість визначається не із «умовної зарплати», а виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості. Це означає, що ризик накопичення боргу нікуди не зникає, але переноситься у площину виконавчого провадження.

Для роботодавців це має чіткі практичні наслідки. У період призупинення договору вони не зобов'язані ані нараховувати зарплату, ані здійснювати відрахування аліментів, ані визначати заборгованість. Відповідно, будь-які спроби «штучно» розраховувати аліменти можуть створювати додаткові ризики помилок у звітності та претензій з боку контролюючих органів. Фактично функція розрахунку боргу переходить до державного або приватного виконавця.

Водночас у роботодавця залишається важливий обов'язок — комунікаційний. У разі припинення виплат необхідно не пізніше трьох днів повідомити виконавця про причини, зокрема про призупинення трудового договору та відсутність доходу працівника. Невиконання цього обов'язку може призвести до штрафів і процесуальних ускладнень, особливо для ФОП і малих підприємств, де контроль за такими строками часто слабший.

Отже, для бізнесу головна стратегія — правильно розмежувати відповідальність: не здійснювати нарахування без підстав, своєчасно інформувати виконавця та зберігати виконавчі документи до відновлення виплат. Після поновлення дії трудового договору утримання аліментів автоматично відновлюється, що вимагає від бухгалтерії оперативного повернення до стандартних процедур нарахувань і контролю.