Працівник, що звільнився декілька років тому з підприємства, надіслав запит щодо надання довідки про заробітну плату. Чи повинне підприємство видати колишньому працівникові таку довідку? Якщо так, то у який термін її має бути надано?

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі — Закон № 393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій (далі — підприємство) незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 49 КЗпП передбачає право працівника на видачу довідки про роботу та заробітну плату. Роботодавець зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. За нормами даної статті довідка має містити обмежене коло відомостей (про роботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади; про час роботи і розмір заробітної плати). Зазначений перелік є закритим, тобто стаття 49 КЗпП не передбачає видачі довідок, які містять інші відомості.

Також варто зазначити, що затвердженої форми довідки про доходи, яку повинні надавати податкові агенти на вимогу платника податків, немає. Тому така довідка надається у довільній формі. У ній, крім загальної інформації про фізичну особу (П. І. Б, реєстраційний номер облікової картки), обов'язково вказується наступна інформація:

• сума нарахованого оподатковуваного доходу (за кожен місяць та загальною сумою);
• розмір і сума податкової соціальної пільги;
• сума нарахованого та утриманого єдиного соціального внеску;
• сума нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, згідно зі статтею 3 Закон України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» зобов'язані надавати інформацію про громадян, яких вона стосується, й державні органи, інформаційні системи яких її містять. Надається така інформація безперешкодно і безкоштовно на вимогу фізичних осіб.

Щодо термінів розгляду звернень, то відповідно до статті 20 Закону № 393 звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства або його заступник встановлює необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Водночас загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого статтею 20 Закону № 393 терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства незалежно від форм власності, об’єднання громадян, посадові особи розглядають звернення громадян, не стягуючи плати.