25 % до посадового окладу за роботу в гірській місцевості: позиція Верховного Суду (справа № 300/772/23)

Верховний Суд підтвердив право державного службовця на підвищення посадового окладу на 25 % у разі, якщо його постійне робоче місце знаходиться в населеному пункті зі статусом гірського — незалежно від юридичної адреси органу.  Розглянемо ключові висновки суду та їх практичне значення. 

Нормативна база

Підвищення посадового окладу передбачене:

• Закон України «Про статус гірських населених пунктів в Україні»
• Постанова Кабінету Міністрів України № 648

Відповідно до пункту 1 Постанови № 648:

Установам, розташованим на території населених пунктів зі статусом гірських, тарифні ставки і посадові оклади працівників підвищуються на 25 %. 

Також підвищення застосовується, якщо:

• установа розташована поза межами гірського населеного пункту,
• але має філії, відокремлені підрозділи або робочі місця у гірських населених пунктах,

і працівник постійно працює в такому місці. 

У чому полягав спір?

ГУ ДПС в Івано-Франківській області відмовило працівнику у виплаті 25 % підвищення, мотивуючи тим, що:

• юридична адреса органу — м. Івано-Франківськ (без гірського статусу);
• табелювання здійснювалось за основною адресою;
• відсутня окрема норма про таку надбавку у законодавстві про державну службу.

Ключові висновки Верховного Суду

1. Юридична адреса ≠ постійне робоче місце

Суд чітко розмежував поняття:

• юридична адреса установи,
• фактичне розташування,
• постійне робоче місце працівника.

Ці поняття не є тотожними. 

Вирішальним є саме місце виконання службових обов’язків, а не адреса реєстрації органу. 

2. Посадова інструкція має вирішальне значення

У посадових інструкціях працівника було визначено місце служби — м. Долина. Місто Долина належить до переліку гірських населених пунктів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 647.

Суд наголосив:

Посадова інструкція є основним документом, який визначає умови служби та постійне місце роботи державного службовця.

3. Табель обліку робочого часу не доводить місце роботи

Табель:

• є бухгалтерським первинним документом,
• фіксує відпрацьований час,
• але не визначає постійне робоче місце.

Тому посилання відповідача на табелі не доводять, що працівник працював у м. Івано-Франківську. 

4. 25 % — це не надбавка, а підвищений оклад

Суд підкреслив:

25 % — це підвищений розмір посадового окладу,

а не премія чи додаткова виплата.

Це державна соціальна гарантія, спрямована на компенсацію особливих умов праці в гірській місцевості. 

5. "Віддалене робоче місце" не означає тимчасовість

Роботодавець стверджував, що працівник працював у Долині тимчасово (через карантин). 

Проте:

• накази про закріплення робочого місця не містили ознак тимчасового характеру;
• посадові інструкції визначали саме це місце роботи;
• відсутні докази прив’язки до карантинної постанови.

Суд дійшов висновку: робоче місце було постійним, а не тимчасовим.

Результат справи

Верховний Суд погодився з апеляційним судом:

працівник має право на підвищення посадового окладу на 25 %

Касаційну скаргу залишено без задоволення відповідно до статті 350 КАС України. 

Практичні висновки для роботодавців і працівників

• Вирішальним є фактичне постійне робоче місце, а не юридична адреса органу.
• Посадова інструкція — ключовий доказ у спорах.
• Табель обліку часу не визначає місце роботи.
• 25 % у гірській місцевості — це складова посадового окладу, а не доплата.
• Віддалене закріплення робочого місця не означає автоматично тимчасовий режим.

Чому це рішення важливе?

Ця позиція формує практику щодо:

• застосування Постанови № 648,
• визначення постійного робочого місця державного службовця,
• захисту соціальних гарантій працівників у гірських населених пунктах.

Фактично Суд поставив крапку в спробах ототожнювати юридичну адресу органу з місцем роботи працівника.