Працівник подав заяву про звільнення у зв’язку з порушенням законодавства про працю ч. 1 ст. 38 КЗпП і не виходить на роботу. Роботодавець не визнає факту порушення законодавства про працю і такий факт не доведений. Чи правомірні дії працівника щодо невиходу на роботу? Чи можливо розглядати такі дії як порушення трудової дисципліни працівником? Чи можливе звільнення такого працівника за прогул?

У разі якщо вказані працівником причини звільнення — порушення законодавства про працю, колективного і трудового договору  роботодавцем не визнаються та незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, вочевидь має місце індивідуальний трудовий спір. Сам по собі  факт подання заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до частини 3 статті 38 КЗпП не звільняє працівника від обов`язку виходити на роботу та виконувати передбачені трудовим договором обов`язки. Індивідуальні трудові спори підлягають розгляду в порядку встановленому главою XV Кодексу законів про працю України.

Трудові спори розглядаються комісіями по трудовим спорам, місцевими загальними судами.

Трудовий спір між працівником і роботодавцем незалежно від форми трудового договору може бути врегульовано шляхом медіації відповідно до Закону України “Про медіацію”.

Відсутність працівника на роботі може бути визнана прогулом. Підтвердженням цьому є, зокрема, рішення Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.05.2025 р. у справі № 748/25/24. Так у судовому рішенні зазначено : «На існування будь-яких порушень роботодавцем трудового законодавства після ухвалення судових рішень позивач у своїй заяві не посилався. Відповідно, як правильно вважав суд апеляційної інстанції, подання ОСОБА_1 заяви про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України не звільняло його від обов`язку виходити на роботу.

Таким чином, установивши, що позивач допустив прогул без поважних причин, що підтверджено належними й допустимими доказами, суди зробили правильний висновок про те, що звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, проведено з  дотриманням вимог закону, тому підстав для задоволення позову немає.».