Це питання виникло до посадовиці управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області під час інформаційно – роз’яснювальної роботи на одному з сільськогосподарських підприємств у Гайворонській громаді.

Законодавством заборонено з ініціативи роботодавця звільняти працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності. В разі, якщо ініціатором розірвання трудового договору є працівник, то згідно з ч. 1 ст. 38 КзпП України йому потрібно для цього лише письмово попередити роботодавця за два тижні. Інших вимог не встановлено. Це означає, що працівник може попередити про своє подальше звільнення і під час відпустки, хвороби, надавши письмову заяву. У загальному випадку після отримання від працівника, який перебуває у відпустці, заяви про звільнення за власним бажанням без поважної причини роботодавець зобов’язаний його звільнити через два тижні.

У разі, коли в заяві працівник зазначає про неможливість продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин ), роботодавець повинен розірвати трудовий договір із працівником у строк, про який він просить (ч.1 ст.38 КзпП України). Наприклад, переїзд — повинен бути чимось підтверджений, у цьому випадку можуть бути документи, які свідчать про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання.

Якщо працівник вирішив розірвати трудовий договір до закінчення щорічної відпустки, він має подати письмову заяву про звільнення з роботи раніше узгодженого з роботодавцем строку. У заяві працівник зазначає причини таких дій, підтверджує підстави звільнення та просить змінити дату раніше домовленого строку на нову.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. Тобто, працівник буде звільнений до закінчення щорічної відпустки з дати, якої просив. Ця дата є останнім днем припиненої відпустки. Законодавством не заборонено звільняти працівника за його бажанням не з останнього дня наданої йому щорічної відпустки, а з дати вказаної в заяві про звільнення.

У разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року, відповідно до статті 22 Закону України «Про відпустки».