Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої незалежності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ст. 2 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки»).

Одним із видів відпусток є інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 3 ч. 1 ст. 76 Кодексу законів про працю України; п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки).

Такою відпусткою є й додаткова відпустка постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи – чорнобильська відпустка. Право на отримання додаткової відпустки зі збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів (16 календарних днів) на рік громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи надає Закон України від 28.02.1992 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796).

Отже, додаткова відпустка для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є гарантованою державною пільгою, а тому роботодавець зобов’язаний забезпечити право працівника на цю відпустку впродовж календарного року.

Згідно зі статтями 20, 21 та 30 Закону № 796 право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік мають особи з числа постраждалих громадян, віднесених до категорії 1 та 2, а також один із батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою.

Отже, хто відноситься до переліку осіб, які постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та мають право на додаткову відпустку:

1. Особа з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, – категорія 1.
2. Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

• з моменту аварії до 1 липня 1986 року – незалежно від кількості робочих днів;
• з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів;
• у 1987 році – не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;
• евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);
• особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов’язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, – категорія 2.

3. Один із батьків дитини потерпілої від Чорнобильської катастрофи з інвалідністю або особа, яка їх замінює.

Звертаємо увагу, що чорнобильська відпустка не належить до виду щорічних відпусток. Вона встановлена спеціальним законом для певної категорії громадян, тому її надають один раз протягом календарного року;  за календарний рік незалежно від часу, відпрацьованого працівником на цьому підприємстві; понад щорічну відпустку (основну і додаткову) в зручний для працівника-чорнобильця час (п. 10 ч. 14 ст. 10 Закону про відпустки).

Чорнобильську відпустку обов’язково включають до графіка відпусток на наступний рік.

Для підтвердження свого статусу при оформленні додаткової відпустки працівник-чорнобилець має надати копію посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи з відповідною категорією (ч.3 ст.65 Закону №796). На підставі заяви та копії посвідчення роботодавець за основним місцем роботи видає наказ про надання працівникові додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 16 календарних днів.

Відпускні за період додаткової чорнобильської відпустки виплачує роботодавець, але не за власні кошти, а за рахунок коштів державного бюджету.

Безпосереднє фінансування проводиться через територіальні органи Пенсійного фонду України.