Визначення поняття суміщення професій (посад) можна знайти у статті 105 Кодексу законів про працю. Під поняттям суміщення розуміють виконання на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації разом з основною роботою, яка обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи.

Важливо відрізняти суміщення посад від роботи за сумісництвом, оскільки трудові відносини у цих випадках регулюються різними нормами права, по-різному оплачуються і оформляються.

Сумісництво передбачає виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві. З працівником, який працює за сумісництвом, укладається окремий трудовий договір. На відміну від сумісництва, суміщення посад або професій здійснюється за одним трудовим договором, завжди на одному підприємстві та в межах встановленої тривалості робочого дня.

Як правило, суміщення посад застосовується у разі тимчасової відсутності працівника на робочому місці: через хворобу, відпустку, відрядження тощо.

В яких випадках дозволяється?

Як і в багатьох інших випадках, коли йдеться про трудові відносини, питання суміщення професій і посад регулюються нормами ще радянського законодавства, яке застосовують в частині, що не суперечить Конституції і законам України. Тож звернемося до Постанови Ради міністрів СРСР від 04.12.198. №1145 «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» та Інструкції щодо застосування цієї Постанови від 14.05.1982 №53-ВЛ, затвердженої Державним комітетом СРСР з Всесоюзної Центральної ради професійних спілок.

Відповідно до Постанови №1145, суміщення професій (посад) допускається на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації за згодою працівника протягом встановленої законодавством тривалості робочого дня (робочої зміни), якщо це економічно доцільно і не призведе до погіршення якості продукції, виконуваних робіт, обслуговування населення. Суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї категорії персоналу, до якої належить цей працівник (робочі, інженерно-технічні працівники, службовці та інші).

Тобто суміщення професій (посад) допускається в тих випадках, коли працівник за своєю кваліфікацією може забезпечити якісне виконання як основної роботи, так і суміщеної (додаткової) роботи.

Існують також інші обмеження на роботу за суміщенням, встановлені, зокрема, ч. 3 ст. 22 КЗпП України, де передбачено, що законодавством можуть бути встановлені вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника, і ст. 25-1 КЗпП України, якою встановлено обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації.

За працівниками, які зайняті на основній роботі з небезпечними та шкідливими, важкими умовами праці і які суміщають професії (посади), зберігаються встановлені законодавством відповідні пільги (додаткові відпустки, скорочена тривалість робочого часу, безкоштовна видача спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, знешкоджувальних засобів, лікувально-профілактичного харчування тощо) незалежно від того, чи встановлені ці пільги для суміщеної професії (посади).

Працівнику, якому ці пільги не передбачені законодавством на основній роботі, але передбачені за суміщеної професії (посади), такі пільги надаються лише за ті робочі дні, в які він працював за суміщенням не менше половини робочого дня.

Суміщати посаду можуть один або кілька працівників.