Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу законів про працю України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, укладаючи трудовий договір на одному або одночасно на кількох підприємствах, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Це дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, додатково укладати трудові договори (угоди) за сумісництвом.

Законодавством не обмежується кількість роботодавців, де працівник може працювати за сумісництвом. Проте за будь-яких обставин одне місце роботи працівника має бути основним. Якщо у працівника відсутнє основне місце роботи, то його не можна прийняти на роботу за сумісництвом.

Cумісники можуть працювати повний робочий час. Якщо штатний розпис передбачає 1,0 штатну одиницю, на підставі заяви працівника керівник, якщо згоден, наказом встановлює повний робочий день або більше. Важливо, щоб години роботи на різних місцях не накладалися.

Одночасне виконання обов’язків за основним місцем і за сумісництвом неможливе, адже сумісництво — це робота у вільний від основної роботи час. Якщо місць роботи багато, можливий варіант працевлаштування з неповним робочим днем чи тижнем. Працівник може працювати за основним місцем роботи на неповний час — це не заборонено.