Кількість трудових договорів, за якими працівник може працювати за сумісництвом законодавством не обмежена. Водночас при укладенні трудового договору на роботу за сумісництвом сторони повинні враховувати реальну можливість працівника виконувати таку роботу. Умови трудового договору повинні бути завчасно обговорені, особливо в частині регулювання робочого часу, графіка роботи такого працівника, який не повинен збігатися з графіком роботи за основним місцем роботи.

Забороняється примушення працівника до укладення трудового договору, який містить умови, щодо яких між працівником та роботодавцем не досягнуто взаємної згоди (стаття 9 КЗпП).

Законодавство про працю не мітить окремих вимог щодо процедури оформлення на роботу працівника за сумісництвом, алгоритм оформлення трудових відносин з урахуванням вимог законодавства може бути наступним:

Надання громадянином документів передбачених законодавством

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи. (ч. 2 стаття 24 КЗпП)

Підготовка і підписання трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Випадки коли додержання письмової форми є обов'язковим встановлені статтею 24 КЗпП. У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. (ч. 1 ст.2 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2136-IX)

Підготовка і видача наказу (розпорядження) про прийняття на роботу

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця (ч. 4 статті 24 КЗпП).

Подання повідомлення до ДПС про прийняття працівника до початку роботи

Порядок подання повідомлення Державної податкової служби та її територіальних органів про прийняття працівника, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413.

Інформування працівника про умови роботи відповідно до вимог статті 29 КЗпП

До початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

1. місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов’язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов’язків), дату початку виконання роботи;
2. визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;
3. права та обов’язки, умови праці;
4. наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, а також про право на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору - під підпис;
5. правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення);
6. проходження інструктажу з охорони праці, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони;
7. організацію професійного навчання працівників (якщо таке навчання передбачено);
8. тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці;
9. процедуру та встановлені Кодексом законів про працю України строки попередження про припинення трудового договору, яких повинні дотримуватися працівник і роботодавець.

Додаткові аспекти на які слід звернути увагу

Запис відомостей про роботу за сумісництвом в трудову книжку (за наявності) провадиться за бажанням працівника роботодавцем відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58.

Відповідно до пункту 3-1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, застрахована особа - працівник має право самостійно визначити, яке з місць її роботи є основним.

Законодавство не містить норм, що зобов’язували б перевіряти наявність у працівника основного місця роботи. Також законодавство не містить норм про обов’язок працівника повідомляти про наявність основного місця роботи й приносити підтвердні документи.