Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. При цьому під робочим роком маємо на увазі не календарний рік, а 12 місяців з дати прийняття такого працівника на роботу і наступні подібні робочі роки. Таким чином, відмінність календарного року і року, за який надається відпустка, в тому, що календарний рік стартує з 1 січня, а робочий – з числа місяця, у якому людина уклала з вами трудові відносини. 

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший робочий рік настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві.

Після відпрацьованих 6 місяців новоприйнятий працівник отримує право на першу відпустку повної тривалості. Якщо такий новий працівник не планує вирушати у відпустку в першому ж календарному році, коли був прийнятий на роботу, i роботодавець не заперечує проти такого рішення працівника, то не потрібно вносити цього працівника до графіка на поточний рік. Краще таке рішення працівника письмово зафіксувати: наприклад, y момент прийняття на роботу вручити йому письмовий запит (або анкету) для визначення бажаного для працівника періоду щорічної відпустки y поточному році та її тривалості. Отримайте письмове підтвердження від нового працівника стосовно даного питання.

Якщо новий працівник захоче оформити відпустку в другій половині даного календарного року і роботодавець не заперечує, доведеться внести зміни до графіка.

Як внести зміни до графіка можна прочитати у матеріалі Чи можна вносити зміни до графіка відпусток?

Однак не слід забувати про таке. Навіть якщо відпустку новоприйнятого працівника не було заплановано у графіку, але законодавче право на неї в нього є — роботодавець не може відмовляти в її надані через відсутність відповідного запису у графіку.