На підприємстві зупинено виробничу діяльність і як наслідок працівників попереджено за два місяці про майбутнє звільнення через скорочення штату. Чи законі дії роботодавця, як що протягом цих двох місяців він не може забезпечувати працівників роботою та наполягає на наданні відпусток без збереження заробітної плати?

Ні!

Згідно діючого законодавства, відпустки без збереження заробітної плати надаються за бажанням працівника (ст. 25 Закону України «Про відпустки») або за згодою сторін (ст. 26 Закону України «Про відпустки»).

Враховуючи викладене, наполягання роботодавця на наданні відпусток без збереження заробітної плати працівникам є не законним.

Час протягом якого неможливо забезпечити працівників роботою є періодом простою. Оскільки, простій — це зупинення роботи, викликане тим, що немає організаційних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч.1 ст. 34 КЗпП України).

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП України). При цьому, на умовах, передбачених у колективному договорі, оплата за час простою може здійснюватися у більшому розмірі.