Верховний Суд розглянув спір звільненої працівниці та роботодавця, предметом якого стало звільнення через прогул, адже працівниця не подала особисто роботодавцю заяву про надання відпустки без збереження зарплати у зв'язку з одруженням. Йдеться про постанову ВС від 06.09.2022 р. у справі № 605/401/19 коментує Микола Кирильчук, провідний бухгалтер-експерт "Бухгалтер.UA", ЛІГА:ЗАКОН

Працівниця вважала своє звільнення незаконним, оскільки її відсутність на роботі протягом п'яти днів не є прогулом, так як у зв'язку з одруженням вона мала право на відпустку без збереження зарплати. Заяву про надання відпустки вона своєчасно не подала, оскільки дізналась про поїздку на відпочинок запізно.

Як аргумент позивачка вказувала на відсутність у неї можливості особисто подати відповідачу заяву, оскільки про виліт за кордон туроператор повідомив у вихідний день, а в перший робочий день її мати зателефонувала директору та повідомила про намір подати написану позивачем заяву, на що отримала відмову. Крім того, директор відмовився прийняти заяву про надання відпустки без збереження зарплати від матері позивачки.

Проте суди не прийняли ці аргументи і рішення судів, в тому числі й Верховного Суду, на користь роботодавця.

Дійсно, згідно з п. 8 ст. 25 Закону України "Про відпустки" відпустка без збереження зарплати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку особам, які одружуються, тривалістю до 10 календарних днів.

Проте позивачка не подавала роботодавцю заяву про надання відпуски без збереження зарплати та була відсутня на роботі без поважних причин.

Тому суди прийняли аргументи роботодавця, що позивачка допустила прогули без поважних причин, внаслідок чого її звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.