Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційні скарги прокурора і потерпілої, які просили скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді кримінального провадження за обвинуваченням особи у злісному невиконанні обов'язків по догляду за дитиною (ст. 166 КК України).

Відповідно до вироку місцевого суду чоловік був визнаний винуватим і засуджений за те, що упродовж 2012–2013 років злісно ухилявся від виконання обов’язків по догляду за неповнолітньою донькою: не піклувався про її здоров’я, фізичний та моральний розвиток, неодноразово вчиняв сімейні конфлікти.

Батьки зобов’язані не тільки забезпечувати дитину умовами для проживання, навчання, побуту, дозвілля, а й турбуватися про її фізичне, психологічне і соціальне благополуччя. Основною умовою розвитку дитини є здатність гармонійно жити у змінних умовах навколишнього середовища (Декларація прав дитини, прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, Конвенція про права дитини, підписана Україною 21 лютого 1990 року, статті 150, 180 СК України).

Тобто забезпечення дитини лише матеріальними засобами до існування не є свідченням виконання батьками своїх обов’язків.

Постанова у справі № 450/1146/14-к (провадження № 51-3650км21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/100957076.