Законодавством не заборонено надавати працівникам-сумісникам додаткову соціальну відпустку. Таку позицію висловило Мінсоцполітики.

Адже робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 59 Кодексу законів про працю, далі — КЗпП).

Щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів (не враховуючи святкові і неробочі дні) надають:

• жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років; або дитину з інвалідністю; або яка усиновила дитину;
• матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи;
• одинокій матері;
• батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
• особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків.

За наявності декількох підстав для цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів. Відповідні норми визначені у статті 19 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР.

Обмежень для сумісників в ній не передбачено.

Лист Мінсоцполітики від 26 червня 2019 року № 751/0/204-19