Роботодавець систематично переукладав строковий трудовий договір без наявності законних підстав для встановлення строкових трудових відносин, а згодом застосував звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Водночас, відповідно до вимог ч. 2 ст. 39-1 КЗпП, трудові договори, які були переукладені один або декілька разів, за відсутності виняткових підстав, визначених законодавством, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Стаття 23 КЗпП чітко визначає, що строковий трудовий договір може укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника.

Під час перевірки встановлено, що жодних обґрунтованих підстав для укладення строкового договору в даному випадку не було. Крім того, працівник фактично продовжував виконувати свої трудові обов’язки після закінчення строку договору, що відповідно до законодавства свідчить про автоматичне продовження трудових відносин на невизначений строк.

Таким чином, роботодавець порушив вимоги ч. 3 ст.і 23 КЗпП, неправомірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП та проігнорував норми ст. 39-1 КЗпП.