Згідно з п. 5 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у разі нез'явлення на роботі працівника протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності. До цього чотиримісячного періоду не зараховується відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, розповідає Таміла Радченко, головна редакторка «Uteka - Кадровик» 

Звільнення неможливе, якщо законодавством установлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання (наприклад, туберкульозу). Крім того, за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Отже, якщо тимчасова непрацездатність пов’язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням чи для конкретного захворювання передбачено в законодавстві збереження місця роботи протягом більш як чотирьох місяців, звільнення працівника за п. 5 ст.40 КЗпП неможливе.

Що стосується різних страхових випадків, то їх кількість у п. 5 ст. 40 КЗпП не згадується, а йдеться лише про тимчасову непрацездатність, яка триває чотири місяці поспіль.

Тобто, якщо тимчасова непрацездатність працівника не переривалася і він не виходив на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд, роботодавець має право звільнити його (але не зобов’язаний) за п. 5 ст. 40 КЗпП (у зв’язку з нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності).