Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з’ясування поважності причини такої відсутності.

Відсутність працівника на роботі може бути зафіксовано відповідним актом. Законодавство не встановлює вимог до форми акта, тому він подається у довільній письмовій формі та підписується не менш ніж двома працівниками (наприклад, бухгалтером та директором). В акті має бути зафіксовано факт відсутності працівника на роботі протягом робочого дня.

Акт про відсутність працівника на роботі оформлюється безпосередньо в день нез’явлення працівника на роботі. У таких документах обов’язково зазначаються не тільки дата, а й певний час відсутності працівника.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин.

Вочевидь, поважними причинами мають бути об’єктивні обставини, які об’єктивно перешкоджали працівнику з’явитися на роботу і не могли бути ним усунуті. Зокрема:

• пожежа, повінь (інші стихійні лиха);
• аварії або простій на транспорті;
• виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху);
• догляд за захворілим зненацька членом родини;
• відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;
• відсутність за станом здоров’я.

Вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати всі надані сторонами докази.

Постанова Верховного Суду від 28 травня 2025 р. у справі № 523/22514/23