Уже 1 000 днів Україна живе в режимі повномасштабного вторгнення. Очевидно, що це впливає на ринок праці. Дефіцит кадрів, невелика кількість вакансій у прифронтових регіонах, зникнення певних професій і поява натомість нових — це теж наслідки війни, які ми бачимо в щомісячних дослідженнях Work.ua.

Але є й інші наслідки, оцінити які значно важче — те, як почуваються українці, який рівень стресу відчувають і як це впливає на їхню здатність бути продуктивними та залученими в роботу. Щоб зрозуміти, чи «вивозять» зараз українці повноцінний робочий ритм, Work.ua провів серію опитувань. Їхні результати та більш докладний аналіз — нижче.

«Міленіали» найчастіше скаржаться на сонливість на роботі

Нічні обстріли та повітряні тривоги перетворюють здоровий 8-годинний сон на недосяжну мрію. І це закономірно відбивається на самопочутті людей: 63% опитаних сказали, що на роботі їм хочеться спати.

Опитування проводилося в листопаді 2024 року. У ньому взяли участь 1 067 шукачів.

Ми проаналізували, як на це запитання відповідали люди різних статей, віку та місця проживання. Різниця у відповідях чоловіків і жінок — у межах статистичної похибки. Наприклад, відповідь «Ніколи або майже ніколи» вибрали 36% жінок і 39% чоловіків.

А от при аналізі вікових груп різниця помітніша. Наприклад, 24% людей віком 25–34 роки постійно хочуть спати на роботі — це найвищий показник. Саме представники цього покоління, за результатами опитування, мають найбільші проблеми зі сном. Для порівняння, серед респондентів старших за 45 років тільки 10% дали відповідь «Постійно», і це найкращий результат.

Ми очікували побачити також закономірності між регіоном проживання респондентів та їхніми відповідями. Проте прямої кореляції між близькістю до лінії фронту та оцінкою рівня сонливості на роботі не побачили. Так, наприклад, відповідь «Постійно» найчастіше вибирали мешканці Дніпропетровської, Київської, Івано-Франківської, Житомирської та Рівненської областей.

Натомість більш як 40% респондентів із Харківської, Полтавської, Запорізької та Закарпатської областей обрали варіант «Ніколи або майже ніколи».

Майже чверть респондентів почуваються виснаженими та лише імітують продуктивність на роботі

Ми припустили, що сонливість і продуктивність на роботі — речі, що важко поєднуються між собою. Тож запитали в шукачів на Work.ua, чи доводилося їм останнім часом імітувати продуктивність під час робочого дня. Результати цього опитування за розподілом відповідей синхронні з попереднім.

Опитування проводилося в листопаді 2024 року. У ньому взяли участь 1 367 шукачів.

У цьому випадку відповіді чоловіків і жінок мали дещо ширшу розбіжність. Наприклад, саме про постійне відчуття виснаженості заявили 10% чоловіків і 15% жінок.

А от між віком працівників і почуттям виснаженості є чітка кореляція: що молодші респонденти, тим частіше вони заявляють про «постійну» втому та потребу імітувати продуктивність. Таку відповідь дали 18% молоді віком до 24 років і лише 8% людей, старших за 45 років.

Помітної кореляції між віддаленістю від фронту та почуттям виснаженості результати цього опитування також не мають. На те, що ніколи не імітували продуктивну роботу найчастіше вказували мешканці Житомирщини, Сумщини, Закарпаття, Запоріжжя, Одещини, Херсонщини.

Третина українців відчуває, що стали менш продуктивними після початку повномасштабного вторгнення

Ми також попросили респондентів оцінити, як, на їхню думку, змінилася їхня продуктивність роботи. Половина опитаних не помітила змін, ще 33% відчувають втрату продуктивності тією чи іншою мірою. Натомість у 17% опитаних продуктивність зросла.

Опитування проводилося в листопаді 2024 року. У ньому взяли участь 1 079 шукачів.

У цьому випадку стать опитаних шукачів також не мала помітного впливу на результат: різниця у відповідях чоловіків і жінок відрізняється не більш як на 2 відсоткові пункти.

Але найцікавіше — як розподілилися відповіді залежно від віку опитаних. Адже тут майже половина (44%) шукачів 45+ визнали втрату продуктивності. Лише 13% представників цієї групи вважають, що під час повномасштабного вторгнення їхня продуктивність зросла. На противагу їм, серед молоді до 24 років у збільшенні власної продуктивності переконані 22% респондентів.

Тобто шукачі 45+ кажуть, що практично не відчувають сонливості та не імітують «бурхливу діяльність», коли насправді сил немає. Але водночас серед цієї вікової групи найбільше тих, хто відчуває втрату продуктивності за останні роки.

Роботодавці мають менше оптимізму щодо продуктивності команд

Таке ж запитання про продуктивність ми поставили й роботодавцям — попросили порівняти ефективність роботи колективу до повномасштабного вторгнення і зараз. Їхні відповіді менш оптимістичні: 49% опитаних роботодавців вказали на зниження продуктивності, тоді як серед шукачів ця цифра — 33%.

Опитування проводилося в листопаді 2024 року. У ньому взяли участь 699 роботодавців.

Можливі пояснення, висновки та поради

1. Результати опитувань показують, що здебільшого українці тією чи іншою мірою почуваються втомленими. Це закономірний наслідок того, що вже 1 000 днів ми живемо в умовах повномасштабного вторгнення. А з моменту окупації росією Криму — уже 3 925 днів.
2. На перший погляд, старше покоління є стійкішим до викликів війни — люди віком 45+ в опитуваннях показали меншу схильність до втоми та сонливості. Проте цьому можуть бути інші пояснення. Зокрема, соціокультурні особливості виховання в часи, коли було не заведено бути чутливими до себе, звертати увагу на фізичний та психологічний стан. Також люди старшого віку мають більший життєвий досвід, що теж є фактором адаптації до стресових умов.
3. Водночас саме покоління 45+ найчастіше вказувало на втрату продуктивності, тоді як «зумери» вважають, що стали працювати навіть краще. На перший погляд, ця теза суперечить попередній. Можемо припустити, що причина — у схильності старших людей до самокритики, тоді як «зумери», навпаки, часто переоцінюють себе.
4. Опитування не виявило прямої кореляції між рівнем сонливості та продуктивністю й регіоном проживання. Близькість до лінії фронту — важливий, але не єдиний чинник, що впливає на рівень стресу. Так чи інакше, війна торкнулася кожного.
5. Роботодавці мають менше оптимізму щодо продуктивності колективів, ніж самі працівники. Можливо, їхня оцінка може бути більш обʼєктивною, бо вони оцінюють результати роботи великої кількості людей.