Звільнення працівників у зв’язку із мобілізацією фізичної особи – підприємця (далі – ФОП), який використовує найману працю є правом, а не обов’язком ФОП. У разі, якщо ФОП – роботодавець бажає розірвати трудові договори з найманими працівниками, у нього є можливість припинити трудові відносини з найманими працівниками на підставі п. 10 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України). Так, згідно із зазначеною статтею – трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку призову або мобілізації роботодавця — фізичної особи під час особливого періоду. Дана норма може застосовуватися тільки під час особливого періоду та у разі мобілізації ФОП – роботодавця.

Законодавством не передбачено обов’язку ФОП – роботодавця заздалегідь попередити працівника про припинення трудового договору за п. 10 ст. 40 КЗпП України. Також, не передбачена виплата вихідної допомоги найманим працівникам у випадку такого звільнення.

Роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відсутність ФОП не є перешкодою для продовження діяльності найманих працівників відповідно до їхніх функціональних обов'язків за відповідними посадами. Для розв'язання питання щодо підписання звітності та інших документів, ФОП має визначити уповноважену особу згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України та, якщо ФОП, як платник податків, веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника згідно з п. 19.1 Податкового кодексу України.