Звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП може бути двох видів:

• звільнення з поважних причин; 
• звільнення без поважних причин.

Відрізняються вони тим, що у першому випадку працівник має право звільнитися хоча б і в день подання відповідної заяви.

Стаття 38 КЗпП України містить перелік поважних причин для звільнення за власним бажанням зумовлених неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).

У випадку звільнення без поважних причин працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про наступне звільнення письмово за два тижні відповідною заявою.

Отже, якщо працівник звільняється за власним бажанням з причин, які передбачені ст. 38 КЗпП, то у заяві про звільнення потрібна зазначати причину звільнення, а в іншому випадку встановлено право працівника в односторонньому порядку розірвати трудовий договір без повідомлення причин.