Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) роботодавець зобов’язаний у день звільнення:

1. видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення,
2. видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні,
3. провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею КЗпП України,
4. на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Тобто, встановлюється, що разом з копією наказу про звільнення роботодавець зобов’язаний видати працівникові також і письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні, що узгоджується з нормами статті 116 КЗпП України.

Нагадаємо, що відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомляти працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

У разі призову роботодавця – фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець – фізична особа повинен виконати свої обов’язки, визначені статтею 47 КЗпП України, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.