Начальником відділу контролю західного напрямку управління з питань праці, в онлайн режимі, проведено консультування пані Олени з питання можливості надання додаткової відпустки «чорнобильцям» під час призупинення дії трудового договору.

Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки», іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Законом України «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» одним з видів відпусток є інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надає право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік громадянам, які віднесені до першої та другої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 22 ст. 20 та п. 1 ст. 21 Закону).

Таким чином, додаткова відпустка для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлена законом і є гарантованою державою пільгою, тобто надання її обов’язкове.

Особливістю цього виду відпусток є те, що вони повинні бути використані протягом календарного року і їх перенесення на інший рік чинним законодавством не передбачено.

На відміну від щорічних відпусток, які надаються за відпрацьований робочий рік, що відраховується з дня укладення трудового договору, додаткові відпустки «чорнобильцям» надаються на календарний рік. Тобто, особа, яка перебуває у трудових відносинах з роботодавцем та яка належить до першої або другої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів навіть у перший місяць роботи.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ встановлено певні обмеження та особливості організації трудових відносин.

Частиною першою та третьою статті 13 цього Закону визначено, що призупинення дії трудового договору – це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Норми спеціального закону № 2136-ІХ щодо трудових відносин під час війни не обмежує права працівника на одержання щорічних додаткових та інших відпусток, передбачених законодавством.

У той же час, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.