ВС висловив цікаву позицію про те, що "мовчання (не виявлення позивачем відсутності згоди на припинення трудових відносин) визнається виявом волі укласти/змінити угоду у випадках, передбачених законодавством." Зокрема ВС апелює до того, що законодавством допускається прийняття у якості підстав для укладення/зміни правовідносин конклюдентних дій та мовчазної згоди. При цьому суд апелював до ст. 205 ЦК, хоча трудовий договір/його припинення не є цивільним правочином, про що ВС говорив не раз у інших рішеннях — один з прикладів наведено вище. Ймовірно, що ВС не бачив іншого варіанту вирішення справи із врахуванням її специфіки.

ВС став на сторону роботодавця, не отримавшого жодної відповіді від працівника, якому у зв'язку з особливими обставинами роботодавця та у разі бажання працівника продовжувати трудові відносини було запропоновано прибути до місцезнаходження роботодавця для оформлення переведення до інших структурних підрозділів, які розміщені на підконтрольній території України. Однак працівник не виконав умов пропозиції, а тому роботодавець не мав іншого виходу, окрім як припинити трудові відносини з працівником.

Постанова ВС від 17.10.2018 у справі № 222/438/17-ц (подібна позиція також міститься у Постанові ВС від 20.06.2019 у справі № 264/2678/17).

Алеся Павлинська, радниця практик трудового та корпоративного права АО "Арцінгер"