На урядовому засіданні 3 лютого Кабмін затвердив постанову, якою скорочено строки дії обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок. Відповідне повідомлення з'явилось на Урядовому порталі.

Рішенням Уряду надається дозвіл на проведення перевірок, зокрема:

• тимчасово зупинених та незавершених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті на дату запровадження мораторію;

• документальних перевірок суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які за даними аналітичної системи проводять ризикові операції та опрацьовуються у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у ЗМІ фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади;

• документальних перевірок щодо дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

• позапланових документальних перевірок, необхідність для проведення яких виникла за результатами розгляду скарг на дії чи бездіяльність контролюючих органів щодо неправомірного нарахування грошових зобов'язань платників податків.

Зазначається, що заборона на проведення документальних перевірок ФОП залишається незмінною.

Податкові канукули та виплати ФОПам - не звільняють підприємців від обов'язкового подання звітності.

4 лютого Верховна Рада прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення правового регулювання дистанційної роботи" законопроект № 4051. Документом на законодавчому рівні унормовано питання дистанційної та надомної праці.

Відповідні зміни буде внесено в КЗпП і Закон "Про охорону праці". 

Надомна робота

Надомна робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, які характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, потрібної для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими або робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

При виконанні надомної роботи робоче місце працівника є фіксованим та не може бути змінене з ініціативи працівника без погодження з власником або уповноваженим ним органом у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення власника або уповноваженого ним органу про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обрунтованим.

Працівник у разі неможливості виконувати роботу на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин має право змінити робоче місце за умови повідомлення власника або уповноважений ним орган не менше ніж за три робочих дні до такої зміни у спосіб визначений трудовим договором про надомну працю.

При надомній роботі на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи та організації, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому тривалість робочого часу не може перевищувати встановлених КЗпП норм.

Виконання надомної роботи не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Забезпечення засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи покладається на власника або уповноважений ним орган, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Дистанційна робота

Дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених КЗпП.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочих місцях у приміщеннях чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

У випадку відсутності відповідного положення у трудовому договорі, забезпечення засобами роботи, пов'язаними з інформаційно-комунікаційними технологіями, які використовує працівник, покладається на власника або уповноважений ним орган, який забезпечує відповідне встановлення та технічне обслуговування, а також оплачує витрати, пов'язані з цим.

Працівникові, який виконує дистанційну роботу має бути забезпечено гарантований період вільного часу для відпочинку (період відключення), при якому працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв'язок з власником або уповноваженим ним органом, що не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни.

Закон набуває чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

26 січня депутати підтримали в першому читанні за основу урядовий законопроект № 3931 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за перешкоджання у проведенні перевірок з питань техногенної та пожежної безпеки".

За те саме діяння, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, пропонують встановити штраф від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Запропоновано також:

• надати можливість суддям районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судів розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-14 Кодексу, шляхом внесення змін до статті 221 Кодексу;
• надати право поліцейським та посадовим особам органу державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки складати протоколи про адміністративне правопорушення (далі - протокол), передбачене статтею 185-14Кодексу, шляхом внесення змін до частини першої статті 255 Кодексу.

У зв'язку з тим, що правопорушники можуть не надавати можливість оформити протокол за статтею 185-14 Кодексу, запропоновано надати можливість поліцейським проводити адміністративне затримання до встановлення особи правопорушника в разі перешкоджання ним діяльності уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі пов'язаної з проведенням перевірок, шляхом внесення змін до статті 262 Кодексу.

У Парламенті зареєстровано законопроект № 4589 "Про внесення змін до статті 175 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат".

До Кримінального кодексу пропонується внести зміни шляхом виключення ч. 3 ст. 175, яка передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

В пояснювальній записці зазначається, що це повністю унеможливить уникнення покарання керівників підприємств, установ або організацій за таку невиплату.

Крім того, планується посилити відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат: збільшити суму штрафів в 3 рази та встановити покарання у вигляді штрафу від півтори тисячі НМДГ(22500 грн) до трьох тисяч НМДГ(51000 грн) (зараз - від п'ятисот до тисячі НМДГ).

За те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених законом виплат пропонують карати штрафом від трьох тисяч НМДГ(51000 грн) до п'яти тисяч НМДГ(85000 грн) (зараз - від тисячі до півтори тисячі НМДГ).

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства наказом від 27 жовтня 2020 року № 2161 оновило форми документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою з питань праці. 

Відповідно, з цієї дати діють форми:

• акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду (форма 1);
• акта про відмову від підпису (форма 2);
• акта про неможливість проведення заходу державного контролю (форма 3);
• акта про неможливість складання висновку (форма 4);
• вимоги про надання документів (форма 5);
• вимоги щодо забезпечення здійснення контрольних повноважень, усунення виявлених порушень (форма 6);
• висновку про стан дотримання об'єктом нагляду законодавства про працю під час здійснення контрольних повноважень (форма 7);
• припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю (форма 8);
• припису про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду (форма 9);
• розпорядження про усунення виявлених порушень ліцензійних умов з виробництва вибухових матеріалів промислового призначення (форма 10);
• постанови по справі про адміністративне правопорушення (форма 11);
• постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення (форма 12);
• протоколу про адміністративне правопорушення (форма 13);
• рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (форма 14);
• рішення щодо скасування (залишення без змін) постанови по справі про адміністративне правопорушення (форма 15).

15 січня 2021 року група народних депутатів (Г. Третьякова та ін.) зареєструвала у Верховній Раді законопроект № 4597 «Про внесення змін до статті 67 Кодексу законів про працю України щодо узгодження вітчизняного законодавства із законодавством країн членів Європейського Союзу у питанні перенесення робочих днів». 

Документом передбачається внесення відповідних змін до статті 67 Кодексу законів про працю, якими запропоновано заборонити перенесення вихідних і робочих днів на підприємстві, в установі або організації, крім випадків, установлених цим Кодексом.

У пояснювальній записці до проекту зазначається, що відповідно до Закону № 2914-VI «Про внесення змін до статті 67 Кодексу законів про працю України» Кабінет Міністрів може рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій переносити вихідні та робочі дні для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.

Щороку Уряд видає відповідні розпорядження про перенесення тих чи інших робочих днів, що є наступними після святкових або неробочих днів, визначених ст. 73 КЗпП, мотивуючи своє рішення створенням сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів, а також раціональним використанням робочого часу. 

Кодексом законів про працю визначено 11 святкових і неробочих днів. Коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Автори законодавчої ініціативи пояснили, що перенесення робочих днів є типовою радянською традицією, яка до сьогодні зберігається в деяких пострадянських країнах. Крім того, перенесення робочих днів призводить до 6-денного робочого тижня, подекуди - двічі на місяць, що є порушенням законодавчих вимог до мінімального часу відпочинку працівника, який не може бути зменшеним. 

Також, на думку авторів проекту, прибирається дискримінація між робітниками, яким встановлено п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень.

У разі прийняття Закон набере чинності з 1 січня 2022 року.

Політика зайнятості базується на забезпеченні можливості кожному реалізувати своє право на працю. Чимало громадян отримують підвищену винагороду, працюючи за сумісництвом. Під сумісництвом прийнято розуміти виконання, крім своєї основної, іншої роботи на умовах трудового договору. Попри затребуваність, сумісництво майже не врегульовано трудовим законодавством і, зокрема, Кодексом законів про працю. Через це на практиці можуть виникати проблемні питання.

Державна служба зайнятості роз'яснила, які існують особливості при прийнятті на роботу за сумісництвом.

1) Специфіка працевлаштування на роботу за сумісництвом

Факт укладення трудового договору на умовах сумісництва має бути відображений у заяві працівника та в наказі (розпорядженні) роботодавця. Працівник, який влаштовується на роботу за сумісництвом, не повинен пред'являти трудову книжку. Роботодавець не має права відмовити працівникові в прийнятті на роботу за сумісництвом у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність у працівника основного місця роботи. Про це вказано у листі Міністерства соціальної політики України від 14.04.2017 р. Запис про роботу за сумісництвом може бути за бажанням працівника занесений до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом. При укладенні трудового договору з сумісником необхідно до початку виконання роботи направити до податкових органів письмове повідомлення. Згоди основного роботодавця на працевлаштування за сумісництвом за загальним правилом не потрібно. Але слід пам'ятати про зміст ст. 21 КЗпП: колективним договором і угодою сторін може передбачатись обмеження на сумісництво (наприклад, недопустимість роботи на конкурентів роботодавця). Праця іноземних високооплачуваних професіоналів може застосовуватися без дозволу на посадах за сумісництвом, якщо строк дії трудового договору на посаді за сумісництвом не перевищує строк дії дозволу за основним місцем роботи (ст. 42 Закону «Про зайнятість населення»).

2) Необхідність узгодження графіків робочого часу і часу відпочинку на двох роботах

Робота може виконуватись за кількома трудовими договорами, що укладені з одним роботодавцем (внутрішнє сумісництво), а може виконуватися за кількома трудовими договорами, що укладені з різними роботодавцями (зовнішнє сумісництво). При цьому посада, яку обіймає працівник за сумісництвом, може бути аналогічна до посади за основним місцем роботи. Прямої заборони виконувати трудові обов'язки одночасно в одні й ті самі години за місцями роботи за сумісництвом чинне законодавство не містить, підкреслюють посадовці Державної служби з питань праці. Проте щоб уникнути накладок у графіку роботи, роботодавець має право попросити довідку з основного місця роботи із зазначенням годин, графіків робочого часу. Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві за бажанням працівника надаються сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи (ст. 10 Закону «Про відпустки»). Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку.

3) Право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом

Допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах надаються як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи (ст. 31 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»). Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (пункт 30 постанови КМУ «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26 вересня 2001 року № 1266).

4) Особливості регулювання праці за сумісництвом у бюджетному секторі

Докладно робота за сумісництвом урегульована постановою Кабінету Міністрів «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 р. № 245 (далі - Постанова № 245) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим спільним наказом Мінпраці, Мін'юсту та Мінфіну від 28.06.93 р. № 43 (далі - Положення № 43). Як слідує з назви, ці акти регулюють працю на державних підприємствах, але у Мінсоцполітики вважали за можливе поширити їх дію на всі бюджетні установи. Постановою КМУ № 245 встановлено такі особливості: (1) робочий час за сумісництвом не може перевищувати 4 годин на день і повного робочого дня у вихідний; (2) керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Законодавством передбачено, що звільнення (без виплати вихідної допомоги) сумісників у бюджетному секторі допустимо у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці. При такому звільненні на працівників державних підприємств поширюються гарантії, передбачені ст. 40 КЗпП (зокрема, заборона звільнення у період тимчасової непрацездатності). Про це вказує Мінсоцполітики у листі від 28.10.2016 р.

5) Винятки для сумісників при здійсненні заходів зі збереження робочих місць і соціального захисту безробітних

Статтею 7-1 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачаються заходи з профілактики настання страхових випадків. До профілактичних заходів належить фінансування витрат роботодавця на оплату праці працівників, яких з метою запобігання вивільненню тимчасово переведено за їх згодою на іншу роботу (до 6 місяців протягом року). Проте фінансування витрат на оплату праці не здійснюється роботодавцю для осіб, які працюють за сумісництвом. Окрім того, працівникам за сумісництвом не надається допомога по частковому безробіттю та/або допомога по частковому безробіттю на період карантину, передбачені Законом «Про зайнятість населення». При цьому в разі звільнення особи з роботи за сумісництвом вона не може зареєструватись як безробітна й отримувати допомогу по безробіттю, поки є зайнятість за основним місцем роботи.

Уряд продовжив термін подання заяв на отримання одноразової матеріальної допомоги ФОПам і найманим працівникам до 31 грудня.

Про це повідомила прес-служба Мінсоцполітики.

Зокрема, для отримання одноразової матеріальної допомоги у розмірі 8000 грн необхідно заповнити електронну заяву через мобільний додаток Порталу «Дія» за посиланням.

Для отримання одноразової допомоги застрахованим особам заява заповнюється виключно в електронній формі з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або з використанням мобільного додатка Порталу «Дія» (Дія).

Уряд за ініціативою МОЗ затвердив нові критерії виклику екстреної медичної допомоги. 

Про це повідомила перша заступниця міністра охорони здоров'я України Ірина Садов'як.

"Для якісної роботи екстреної медичної допомоги дуже важливо забезпечити кожну хвилину взаємодії пацієнта із закладом охорони здоров'я - від моменту звернення до його госпіталізації. Саме тому 16.12.2020 була прийнята постанова Уряду "Про норматив прибуття бригад екстреної медичної допомоги на місце події", завдяки якій ми зможемо реалізувати нові підходи до принципів надання екстреної медичної допомоги", - зазначила вона.

За словами Ірини Садов'як, документом, зокрема, скасовано розподіл громадян України на «сільських» і «міських», адже невідкладні стани протікають однаково як у жителів села, так і міста. Відтепер цільовий час доїзду бригади ЕМД визначатиметься не за територіальною належністю, а за пріоритетністю стану пацієнта. 

Документ визначає чотири категорії викликів: «критичні», «екстрені», «неекстрені» та «непрофільні». 

Згідно з новими нормативами «критичним» вважається виклик, якщо є загроза життю хворого (зупинка дихання, масивна кровотеча тощо). У цьому разі бригада екстреної медичної допомоги повинна доїхати до пацієнта протягом 10 хвилин. 

«Екстреним» визначено виклик, коли несвоєчасне надання медичної допомоги може призвести до різкого погіршення стану пацієнта (наприклад, порушення свідомості, ознаки інфаркту чи інсульту). При такому стані час доїзду бригади ЕМД повинен становити до 20 хвилин.

До «неекстрених», за словами Ірини Садов'як, віднесено виклики, коли пацієнт не знаходиться у невідкладному стані, проте потребує огляду медичним працівником (наприклад, підвищення артеріального тиску, яке не несе загрози, або підозра на пневмонію тощо). У таких випадках пацієнту порекомендують звернутися до сімейного лікаря чи до найближчого відділення невідкладної медичної допомоги, або таке звернення може бути передане до чергового центру первинної медико-санітарної допомоги відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Якщо така можливість відсутня, то до пацієнта відправлять бригаду ЕМД, яка не виконує «критичні» чи «екстрені» виклики. 

До «непрофільних» викликів віднесено такі, що не передбачають огляд медичним працівником або невластиві для системи екстреної медичної допомоги. У такому разі пацієнту може бути надано дистанційну консультацію чи його скерують до сімейного лікаря.

Управління Держпраці у Закарпатській області надало роз'яснення щодо скасування карантинного мораторію на перевірки.

17 березня 2020 року Верховна Рада прийняла закони «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 530-IX), згідно з яким на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (підпункт 4 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення»), та «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 533-IX).

Законом № 533-IX тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), але не раніше 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю):

• за діяльністю суб'єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику;
• у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
• у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення (пункт 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»).

Тобто зазначеними законами запроваджено подвійний мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, норми цих законів у частині обмежень планових заходів державного нагляду (контролю) суперечили одна одній, що створило колізію в законодавстві України. 

4 грудня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким, зокрема, з метою усунення логічної неузгодженості у законах № 530-IX та № 533-IX скасовано один з мораторіїв на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (виключено з пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 530-IX підпункт 4). Водночас мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності продовжує діяти в редакції Закону № 533-IX.

Таким чином, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів на всій території України з метою запобігання поширенню на території України COVID-19, забороненопроведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю):

• за діяльністю суб'єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику;
• у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
• у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.