Відповідь залежить насамперед від того, коли людина навчалася, а також від умов законодавства, яке діяло у відповідний період, зазначає  SUD.UA, аналізуючи судову практику

Для навчання до 1 січня 2004 року передбачена можливість зарахування до стажу за правилами попереднього пенсійного законодавства. Натомість після цієї дати сам факт перебування в аспірантурі не забезпечує автоматичного набуття страхового стажу.

На практиці проблеми виникають навіть тоді, коли людина має записи у трудовій книжці та документи про навчання. Пенсійний фонд може відмовити у зарахуванні відповідного періоду через недоліки оформлення записів або розбіжності в датах.

Показовою стала справа, в якій ПФУ не зарахував пенсіонерці навчання в аспірантурі наприкінці 1980-х років через проміжок між датою наказу про зарахування та фактичним початком навчання. Суд визнав відмову протиправною та зобов’язав перерахувати пенсію. Це рішення залишила без змін апеляційна інстанція, однак згодом Пенсійний фонд ініціював його перегляд за нововиявленими обставинами.

Інша справа стосується спеціального подвійного обчислення стажу лікаря-інфекціоніста, зокрема за період навчання в аспірантурі. Рішення суду першої інстанції у цьому спорі також оскаржене Пенсійним фондом.

Чи зараховується навчання в аспірантурі до страхового стажу

Порядок обчислення страхового стажу регулює Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 24 цього Закону страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Водночас частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV передбачає особливості врахування стажу, набутого до набрання ним чинності.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку й на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, установлених Законом № 1058-IV.

Зокрема, пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи віднесено навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а також в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Отже, період навчання в аспірантурі до 1 січня 2004 року може бути зарахований до страхового стажу без необхідності підтвердження сплати страхових внесків безпосередньо за цей час, якщо дотримані умови законодавства, яке діяло у відповідний період.

Такий підхід підтверджується офіційним роз’ясненням Пенсійного фонду України від 2 жовтня 2026 року.

У ньому зазначено, що періоди навчання до 1 січня 2004 року можуть зараховуватися до страхового стажу за умови навчання за денною формою та належного документального підтвердження.

Чому для навчання до 1991 року можуть діяти додаткові умови

Правила зарахування навчання до стажу в різні історичні періоди відрізнялися.

Зокрема, для періодів навчання, що припадали на час дії Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 3 серпня 1972 року № 590, застосовувалися спеціальні правила.

Підпункт «і» пункту 109 цього Положення передбачав можливість зарахування до загального стажу роботи, зокрема, перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.

Однак для призначення пенсії за віком передбачалася умова, що відповідним періодам навчання передувала робота як робітника або службовця чи відповідна військова служба.

Тому в спорах про зарахування аспірантури за 1980-ті роки суди мають враховувати не лише факт навчання, а й положення законодавства, чинного на той час.

Це означає, що сам по собі факт навчання в аспірантурі до 2004 року не завжди є достатнім для автоматичного зарахування відповідного періоду до страхового стажу.

Важливими є конкретний період навчання, належність підтвердних документів та виконання вимог попереднього пенсійного законодавства.

Якими документами підтверджується навчання в аспірантурі

Порядок підтвердження стажу роботи за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з пунктом 8 цього Порядку періоди навчання за денною формою, зокрема в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі, підтверджуються дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, виданими на підставі архівних даних, які містять відомості про періоди навчання.

За передбачених Порядком умов можуть використовуватися й додаткові довідки, що підтверджують тривалість навчання.

Належні записи у трудовій книжці також можуть підтверджувати відповідні обставини.

Отже, відсутність окремого запису в трудовій книжці сама по собі не виключає можливості підтвердження аспірантури іншими документами.

Водночас Пенсійний фонд має оцінити надані документи та встановити, чи відповідає відповідний період умовам його зарахування до стажу.

Що змінилося після 1 січня 2004 року

Із набранням чинності Законом № 1058-IV запроваджено інший порядок формування страхового стажу.

Стаття 11 цього Закону визначає коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню.

Сам факт навчання в аспірантурі не належить до самостійних підстав такого страхування.

Тому навчання після 1 січня 2004 року не зараховується до страхового стажу автоматично лише на підставі документів про освіту.

Водночас відповідно до статті 12 Закону № 1058-IV особи, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, за встановлених законом умов можуть брати добровільну участь у системі пенсійного страхування.

Пенсійний фонд роз’яснює, що періоди навчання після 1 січня 2004 року можуть враховуватися за умови сплати відповідних внесків на умовах добровільної участі та наявності відомостей у реєстрі застрахованих осіб.

Крім того, якщо аспірант офіційно працював або з інших передбачених законом підстав підлягав пенсійному страхуванню, відповідний період може зараховуватися до страхового стажу за загальними правилами.

Таким чином, після 2004 року вирішальне значення мають наявність законних підстав пенсійного страхування та виконання вимог щодо страхових внесків, а не сам статус аспіранта.

ПФУ не зарахував аспірантуру через розбіжність у датах: суд визнав відмову протиправною

Показовий спір щодо зарахування навчання в аспірантурі розглянув Харківський окружний адміністративний суд.

15 травня 2026 року у справі № 520/17087/25 суд частково задовольнив позов пенсіонерки до територіальних органів Пенсійного фонду України.

Обставини справи

Жінка з 24 вересня 2022 року отримувала пенсію за віком.

Після ознайомлення зі своєю електронною пенсійною справою вона виявила, що Пенсійний фонд не врахував окремі періоди трудової діяльності та навчання в аспірантурі з 1 грудня 1988 року до 25 серпня 1989 року.

1 травня 2025 року пенсіонерка звернулася через вебпортал Пенсійного фонду із заявою про зарахування відповідних періодів до страхового стажу.

Заяву за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління ПФУ у Вінницькій області.

Проте рішенням від 8 травня 2025 року № 204850012857 у перерахунку пенсії було відмовлено.

Щодо аспірантури Пенсійний фонд зазначив, що наказ про зарахування на навчання датований 28 жовтня 1988 року, тоді як початок навчання визначено з 1 грудня 1988 року.

На думку ПФУ, проміжок між цими датами перевищував один місяць, що не відповідало вимогам Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок.

Крім того, пенсійний орган не зарахував окремі періоди роботи через недоліки оформлення записів у трудовій книжці.

Жінка оскаржила відповідні рішення Пенсійного фонду в адміністративному суді.

Чому суд не погодився з Пенсійним фондом

Суд дослідив трудову книжку позивачки та встановив, що вона містила запис про зарахування до аспірантури з відривом від виробництва з 1 грудня 1988 року.

Під час оцінки спірного періоду суд застосував положення пенсійного законодавства, чинного під час навчання, зокрема пункт 109 Положення № 590.

Також було враховано Інструкцію про порядок ведення трудових книжок № 162 від 20 червня 1974 року, яка діяла в період навчання позивачки.

Суд звернув увагу, що в рішенні ПФУ єдиною підставою для неврахування аспірантури була зазначена розбіжність між датою видання наказу про зарахування та початком навчання.

Водночас оформлення трудових книжок та внесення відповідних записів здійснюють уповноважені особи підприємств і установ.

Тому недоліки ведення трудової книжки, допущені такими особами, не можуть автоматично покладатися на її власника.

Суд послався на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17.

У цій постанові Верховний Суд виклав правовий підхід, відповідно до якого на особу не можна перекладати тягар доведення достовірності даних, внесених до її трудової книжки відповідальними особами.

З урахуванням встановлених обставин Харківський окружний адміністративний суд визнав відмову зарахувати спірний період аспірантури неправомірною.

Що постановив суд першої інстанції

Рішенням від 15 травня 2026 року суд частково задовольнив позов.

Зокрема, він визнав протиправним та скасував рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 8 травня 2025 року № 204850012857.

Суд зобов’язав Пенсійний фонд зарахувати до страхового стажу пенсіонерки період навчання в аспірантурі з 1 грудня 1988 року до 25 серпня 1989 року, а також визначені судом періоди роботи.

Крім того, ГУ ПФУ у Вінницькій області зобов’язано здійснити перерахунок пенсії з урахуванням відповідних періодів із 24 вересня 2022 року.

Водночас інші вимоги позивачки, зокрема щодо окремих питань перерахунку та індексації пенсії, були вирішені судом окремо.

Апеляційний суд залишив рішення без змін

Рішення Харківського окружного адміністративного суду оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

4 вересня 2026 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову у справі № 520/17087/25.

Колегія суддів у складі головуючого судді Катунова В. В., суддів Фоміної Л. О. та Мінаєвої К. В. розглянула апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Пенсійний фонд просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове — про відмову в задоволенні позову.

Однак апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, належним чином оцінив докази та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

У постанові апеляційний суд значну увагу приділив питанням перерахунку та індексації пенсії, які також були предметом спору.

При цьому він залишив без змін рішення першої інстанції в цілому, включно з положеннями про зарахування періоду навчання в аспірантурі.

Апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року — без змін.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття.

ПФУ ініціював новий перегляд рішення: що відбулося у жовтні

Попри залишення рішення без змін апеляційним судом, подальший процесуальний рух справи № 520/17087/25 не завершився.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення від 15 травня 2026 року за нововиявленими обставинами.

У заяві пенсійний орган просив скасувати відповідне рішення та закрити провадження у справі.

1 жовтня 2026 року суд залишив заяву без руху та зобов’язав заявника усунути недоліки, зокрема надати документ про сплату судового збору в розмірі 4360,32 грн.

9 жовтня ПФУ подав клопотання щодо причин затримки усунення недоліків і долучив копію платіжної інструкції.

Пенсійний орган пояснив затримку обставинами, пов’язаними з воєнним станом та опрацюванням кореспонденції.

Суд врахував наведені обставини, безпекову ситуацію та дійшов висновку про усунення недоліків заяви.

21 жовтня 2026 року суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р. В. відкрив провадження за заявою ПФУ про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Розгляд призначено на 10 листопада 2026 року о 15:00 у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду.

Відповідна ухвала передбачає розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників.

Водночас відкриття такого провадження не означає, що суд уже встановив наявність нововиявлених обставин або погодився з вимогою Пенсійного фонду про скасування рішення.

Відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України за нововиявленими обставинами можуть переглядатися судові рішення, які набрали законної сили.

Зокрема, підставою для перегляду можуть бути істотні для справи обставини, які не були встановлені судом та не були й не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Сама незгода сторони з висновками суду або бажання повторно оцінити вже досліджені докази не є самостійною підставою для такого перегляду.

Станом на 29 жовтня 2026 року рішення Харківського окружного адміністративного суду не скасоване за результатами провадження за нововиявленими обставинами. Питання, порушене Пенсійним фондом, залишається предметом судового розгляду.

При цьому ухвала від 21 жовтня не розкриває змісту конкретних нововиявлених обставин, на які посилається заявник. Тому оцінювати їхню обґрунтованість до розгляду відповідної заяви судом передчасно.

Аспірантура і подвійний стаж: окремий спір щодо роботи лікаря-інфекціоніста

Ще один спір щодо врахування аспірантури та обчислення стажу розглянув Тернопільський окружний адміністративний суд.

11 вересня 2026 року суд ухвалив рішення у справі № 500/2466/26.

Однак у цій справі йшлося не лише про включення періоду навчання до страхового стажу, а й про застосування спеціальних правил його подвійного обчислення, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Обставини справи

Позивач — лікар-інфекціоніст, науково-педагогічний працівник, який тривалий час здійснював професійну діяльність у сфері інфекційних хвороб.

Суд встановив, що чоловік навчався в аспірантурі кафедри інфекційних хвороб Тернопільського медичного інституту, а згодом працював на відповідній кафедрі та здійснював лікувальну й консультативну роботу в інфекційному відділенні медичного закладу.

27 січня 2026 року він звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Після ознайомлення з розрахунком стажу позивач подав заяви про перерахунок пенсії з урахуванням відповідних періодів у подвійному розмірі.

Також він порушив питання щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Однак органи Пенсійного фонду у Львівській та Харківській областях відмовили в перерахунку пенсії.

Чому позивач вимагав подвійного обчислення стажу

Стаття 60 Закону № 1788-XII передбачає пільгове обчислення стажу за роботу в окремих медичних закладах.

Зокрема, робота в інфекційних закладах або відділеннях охорони здоров’я, а також в інших визначених цією нормою закладах і відділеннях зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Позивач наполягав, що характер його професійної діяльності дає підстави застосувати цю норму до визначених ним періодів.

Пенсійний фонд заперечував проти такого обчислення стажу, посилаючись, зокрема, на відсутність належного підтвердження відповідності роботи умовам застосування спеціальної пільги.

Суд дослідив документи про освіту, трудову діяльність, лікувальну й консультативну роботу позивача та положення законодавства про пенсійне забезпечення.

Окремо суд врахував практику Верховного Суду щодо застосування статті 60 Закону № 1788-XII, зокрема до періодів роботи після 1 січня 2004 року.

Що вирішив Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд частково задовольнив позов.

Зокрема, він визнав протиправними відповідні дії територіальних органів ПФУ щодо відмови у подвійному обчисленні спірного стажу та скасував рішення про відмову в перерахунку пенсії.

Також суд зобов’язав ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву позивача з урахуванням судових висновків.

У резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про зарахування в подвійному розмірі визначених ним періодів навчання в аспірантурі та роботи в Тернопільському медичному інституті і його правонаступниках.

Водночас вимоги щодо безпосередньої виплати одноразової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій суд не задовольнив.

Важливо, що стаття 60 Закону № 1788-XII передбачає спеціальну пільгу саме за роботу у визначених медичних закладах і відділеннях.

Тому висновок суду першої інстанції у цій справі не можна трактувати як загальне правило, за яким будь-яке навчання в аспірантурі автоматично зараховується до стажу в подвійному розмірі.

Крім того, це рішення стало предметом апеляційного перегляду.

ПФУ оскаржив рішення щодо подвійного стажу: справу розгляне апеляційний суд

6 жовтня 2026 року Восьмий апеляційний адміністративний суд відкрив провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2026 року.

Відповідну ухвалу постановила колегія у складі судді-доповідача Ільчишин Н. В., суддів Гуляка В. В. та Кушнір В. О.

Апеляційний суд перевірив скаргу та встановив, що вона відповідає процесуальним вимогам і подана з дотриманням порядку та строків апеляційного оскарження.

Підстав для повернення скарги або відмови у відкритті апеляційного провадження суд не встановив.

У результаті апеляційне провадження було відкрито, а справу № 500/2466/26 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Це означає, що апеляційний суд розглядатиме справу за наявними матеріалами без проведення судового засідання з викликом сторін.

Станом на 29 жовтня 2026 року результат апеляційного перегляду за цією справою не підтверджений.

Відтак висновки Тернопільського окружного адміністративного суду необхідно розглядати саме як правову позицію суду першої інстанції, яка оскаржується.

Що робити, якщо ПФУ не зарахував навчання в аспірантурі

Якщо Пенсійний фонд відмовляється врахувати навчання в аспірантурі до страхового стажу, насамперед потрібно встановити правову підставу відмови.

Важливо перевірити, коли саме людина проходила навчання, чи підтверджена його форма, які документи вона подала та які вимоги законодавства діяли у відповідний період.

Для навчання до 1 січня 2004 року необхідно враховувати попереднє пенсійне законодавство й документи, які підтверджують відповідний період.

Якщо пенсійний орган посилається на недоліки оформлення трудової книжки, варто перевірити, чи можна підтвердити необхідні обставини архівними довідками, наказами про зарахування та відрахування або іншими належними документами.

Якщо ПФУ ухвалив рішення про відмову, особа має право оскаржити його в адміністративному порядку або звернутися до адміністративного суду.

Залежно від обставин справи суд може визнати рішення протиправним, скасувати його, зобов’язати Пенсійний фонд повторно розглянути заяву або безпосередньо зарахувати підтверджений період до страхового стажу й провести відповідний перерахунок пенсії.

При цьому за частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень обов’язок доведення правомірності відповідного рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас позивач повинен обґрунтувати свої вимоги та надати докази обставин, на які посилається, якщо інше не встановлено законом.

Також потрібно враховувати строки звернення до адміністративного суду, передбачені статтею 122 КАС України, та особливості їх обчислення залежно від обставин спору.

Висновки із судової практики

Наведені судові справи демонструють, що питання зарахування навчання в аспірантурі до страхового стажу потребує індивідуальної оцінки.

Для навчання до 2004 року визначальними є норми законодавства, чинного у відповідний період, та належне підтвердження обставин, необхідних для зарахування стажу.

Формальні недоліки оформлення документів не завжди можуть бути достатньою підставою для відмови, якщо відповідний період підтверджений належними доказами.

Водночас право на звичайне зарахування навчання до стажу необхідно відмежовувати від спеціальних правил його пільгового обчислення.

Судова практика також показує важливість подальшого процесуального руху справи.

У справі № 520/17087/25 рішення про зарахування періоду аспірантури та перерахунок пенсії залишене без змін апеляційним судом і набрало законної сили. Проте згодом ПФУ звернувся із заявою про його перегляд за нововиявленими обставинами, розгляд якої ще триває.

У справі № 500/2466/26 рішення щодо спеціального подвійного обчислення стажу оскаржене Пенсійним фондом, а апеляційне провадження відкрито.

Отже, відмова ПФУ зарахувати навчання в аспірантурі не завжди є правомірною. Якщо відповідний період відповідає законодавчим умовам і підтверджений належними документами, пенсіонер може захистити своє право в суді. Водночас остаточна оцінка кожного спору залежить не лише від висновків суду першої інстанції, а й від результатів подальшого судового перегляду.