На перший погляд відповідь очевидна: якщо судове рішення набрало законної сили, воно має бути виконане.

Але на практиці виникає інша проблема: суд може визначити право людини на більшу пенсію, Пенсійний фонд може провести відповідний перерахунок, а фактична виплата — здійснюватися не в повному обсязі.

Саме цю проблему пропонується врегулювати законопроєктом № 16007 «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» щодо забезпечення повної виплати пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень».

Законопроєкт зареєстрований 2 вересня 2026 року.

У чому проблема?

Чинний Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» містить спеціальні положення щодо виплати окремих пенсій у період дії воєнного стану.

Зокрема, стаття 30 передбачає застосування коефіцієнтів до частини пенсійних виплат, які перевищують десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Окрема проблема стосується пенсій, які були призначені або перераховані на виконання судових рішень.

І тут виникає питання: якщо суд уже визначив, якою має бути пенсія, чи може механізм бюджетного фінансування фактично призвести до того, що людина отримуватиме її не повністю?

Саме на це й спрямований законопроєкт №16007.

Постанову № 821 скасували, але проблема нікуди не зникла

У 2025 році Кабінет Міністрів України постановою № 821 встановив спеціальний порядок здійснення видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень. Він передбачав окремий механізм фінансування таких виплат.

У 2026 році законність такого механізму стала предметом судового спору.

У справі №320/51895/25 Київський окружний адміністративний суд 4 березня 2026 року визнав постанову №821 протиправною та нечинною. 8 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 10 вересня 2026 року касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі №320/51895/25 — без змін.

Але ж 19 серпня 2026 року Кабінет Міністрів прийняв постанову № 1046.

Нею постанову № 821 було визнано такою, що втратила чинність, однак до Порядку № 157 внесено нові положення. І фактично механізм пропорційного розподілу бюджетних коштів було перенесено до іншого нормативного акта.

Що передбачає чинний механізм?

Постанова № 1046 встановлює, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, здійснюється пропорційно між одержувачами, виходячи з виділених бюджетних асигнувань та в межах помісячного розпису бюджету Пенсійного фонду України.

Тобто сума, яка фактично виплачується, може залежати не лише від розміру пенсії, визначеного законом і судовим рішенням, а й від обсягу коштів, передбачених для відповідного напряму.

Саме цю ситуацію законопроєкт № 16007 і намагається змінити на рівні закону, а не просто шляхом скасування чи зміни чергової постанови Кабінету Міністрів.

Що пропонується змінити?

Законопроєкт пропонує встановити принцип: суд визначив розмір пенсії — держава повинна забезпечити її повну та своєчасну поточну виплату.

Для цього пропонується:

• не застосовувати понижувальні коефіцієнти до тієї частини пенсійної виплати, розмір якої визначено або нараховано на виконання судового рішення, що набрало законної сили;
• заборонити використовувати положення Державного бюджету як підставу для зменшення розміру пенсії, визначеного судом;
• забезпечити виплату поточної пенсії у повному належному розмірі та у строки, передбачені пенсійним законодавством;
• не допускати пропорційного зменшення, розподілу, встановлення черговості чи відстрочення поточних пенсійних виплат через недостатність бюджетних асигнувань;
• не ставити розмір або строки виплати в залежність від касових можливостей, джерела фінансування, помісячного розпису бюджету, включення особи до певного реєстру чи інших організаційних обставин;
• не допускати ситуації, коли невиплачену вчасно частину поточної пенсії просто переводять до категорії заборгованості за минулі періоди, для якої діятиме інший порядок погашення.

Тобто пропонується встановити не просто обов’язок нарахувати пенсію відповідно до судового рішення, а й обов’язок забезпечити її повну та своєчасну поточну виплату.

Чому недостатньо просто скасувати постанову № 821?

Автори звертають увагу: якщо проблема полягає не лише в конкретній постанові, а в самому механізмі, то після скасування одного підзаконного акта аналогічне правило може з’явитися в іншому.

Саме це, на думку авторів законопроєкту, і відбулося після появи постанови № 1046: № 821 втратила чинність, але аналогічний механізм пропорційного розподілу було закріплено у Порядку № 157.

Тому законопроєкт пропонує встановити обмеження безпосередньо в Законі про Державний бюджет. Інакше кажучи: не важливо, як називатиметься механізм і в якому саме підзаконному акті його закріплять - він не повинен призводити до неповної або відстроченої виплати поточної пенсії, якщо її розмір визначено законом та судовим рішенням.

Але є важливий нюанс

Не слід трактувати законопроєкт як пропозицію одномоментно виплатити всю багаторічну пенсійну заборгованість.

У пояснювальній записці зазначається, що законопроєкт не передбачає одномоментного погашення ретроспективної заборгованості. Головний акцент законопроєкту — не допустити утворення нової заборгованості через неповну виплату поточної пенсії, призначеної або перерахованої на виконання судового рішення.

Тобто потрібно розрізняти:

• заборгованість за минулі періоди, яка вже накопичилася;
• і поточну пенсійну виплату, яку людина повинна отримувати щомісяця відповідно до встановленого розміру пенсії.

У пояснювальній записці наведено інформацію, про те, що у матеріалах Кабінету Міністрів України у справі № 320/51895/25 зазначено, що загальний обсяг заборгованості за відповідними судовими рішеннями станом на липень 2026 року становить понад 97 млрд грн.

 97 млрд грн — це не сума, яку законопроєкт пропонує виплатити одразу.

Йдеться про накопичену заборгованість за відповідними судовими рішеннями.

Тому законопроєкт не вирішує одним рішенням проблему всієї заборгованості. Його завдання значно конкретніше - не допустити подальшого накопичення боргу через механізм неповної виплати поточних пенсій.

Чому це важливо з точки зору виконання судових рішень?

Судове рішення, яке набрало законної сили, не повинно перетворюватися лише на формальне підтвердження права людини.

Якщо суд зобов’язав орган Пенсійного фонду призначити або перерахувати пенсію, виникає питання не тільки про правильність розрахунку, а й про реальне виконання такого рішення.

Саме тому законопроєкт пропонує відокремити бюджетне планування від права конкретної людини на поточну пенсійну виплату.

При цьому він не заперечує щодо повноважень Кабінету Міністрів у сфері бюджетного планування. Навпаки, запропоновані положення прямо передбачають, що Уряд може визначати бюджетні призначення, перерозподіляти видатки та змінювати бюджетні програми - але такі механізми не повинні використовуватися як підстава для зменшення або відстрочення поточної пенсії, визначеної законом та судовим рішенням.

Історія з пенсіями за судовими рішеннями показує важливу проблему: виграти суд — ще не завжди означає одразу отримати всю суму, яку суд визначив.

Якщо законопроєкт буде прийнятий, його ідея полягає в тому, щоб поставити чітку межу:

• бюджетний механізм не повинен змінювати зміст судового рішення;
• брак бюджетних асигнувань не повинен перетворювати поточну пенсію на виплату «частинами»;
• пенсія має виплачуватися у встановленому законом розмірі та у встановлені строки;
• а зміна порядку фінансування не повинна бути підставою для зменшення або відстрочення виплати, право на яку вже підтверджене законом і судом.