Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (наказ Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.1997 № 7).

Яка компенсація належить працівнику

За особливий характер роботи працівникам із ненормованим робочим днем може надаватися щорічна додаткова відпустка — до 7 календарних днів.

Це передбачено ст. 8 Закону України «Про відпустки». Але не кожному автоматично надається саме 7 днів: посада має бути включена до відповідного переліку, а конкретна тривалість відпустки визначається колективним або трудовим договором.

Наприклад, секретар кілька разів на місяць затримується на 30–60 хвилин, щоб завершити термінові документи. Його посада включена до переліку посад із ненормованим робочим днем, а договором передбачено 5 додаткових днів відпустки.

Така ситуація може відповідати режиму ненормованого робочого дня.

А тепер інший випадок, коли працівник щодня працює з 9:00 до 20:00 замість 18:00, тому що керівник дає додаткову роботу.

Просто назвати це «ненормованим робочим днем» недостатньо. Тут уже потрібно перевіряти, чи не має місце надурочна робота.

Важливо розрізняти:

• Ненормований робочий день — особливий режим роботи + додаткова відпустка за особливий характер праці.
• Надурочна робота — робота понад установлену тривалість робочого дня, яка за загальним правилом не допускається і може застосовуватися лише у визначених законом випадках.

І тут уже діє ст. 106 КЗпП України: надурочна робота при погодинній системі оплати праці оплачується у подвійному розмірі годинної ставки.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.