Відмінність між надурочними роботами та ненормованим робочим днем є, адже вони по-різному оформлюються та мають різні форми компенсації, пояснює Таміла Радченко, головна редакторка «Uteka - Кадровик»

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу.

Умови застосування такого режиму передбачено Рекомендаціями щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затвердженими наказом Мінпраці та соцполітики від 10.10.1997 № 7 (далі – Рекомендації № 7).

Зверніть увагу, що в разі потреби працівники зазначеної категорії можуть виконувати роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в такому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій № 7).

Ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, перелік професій і посад яких визначається колективним договором або ж установлено законодавством (наприклад, держслужбовці, посадові особи органів місцевого самоврядування та ін.).

Працівники, для яких установлено ненормований робочий день, отримують як компенсацію додаткову щорічну відпустку тривалістю до 7 днів.

Надурочними вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня. Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, визначених у ч. 3 ст. 62 КЗпП. За надурочні роботи здійснюється лише оплата згідно з нормами ст. 106 КЗпП.