Звільнення за ініціативою роботодавця під час відпустки (крім декретної до 3 років) у період воєнного стану допускається лише за умови, що датою звільнення в наказі визначено перший робочий день після закінчення відпустки. Порушення цього порядку та звільнення безпосередньо в день видання наказу, що припадає на період відпустки, є незаконним.

Обставини справи

14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства культури та інформаційної політики України у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення на роботі. На обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона обіймала посаду генерального директора Національного музею Голодоморугеноциду на умовах контракту. Наказом Міністерства від 24.06.2022 її було звільнено на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України за неналежне виконання обов'язків щодо спрямування діяльності Музею на визнання його авторитету на державному та міжнародному рівні, однак підстав для звільнення не було, адже відповідач повною мірою володів інформацією про її професійну діяльність, її місцезнаходження та перебування у декретній відпустці.

Рішення суду

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що звільнення працівника з ініціативи роботодавця під час перебування у відпустці в умовах воєнного стану допускається лише із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем після закінчення відпустки.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, акцентував увагу на застосуванні норм права в умовах воєнного стану.

Стаття 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» є спеціальною нормою, яка дозволяє звільнення під час відпустки, проте встановлює імперативну вимогу — датою звільнення має бути перший робочий день після закінчення відпустки.

Оскільки в примірнику наказу Міністерства було вказано дату 24.06.2022 (період відпустки), роботодавець порушив закон.

Звільнення за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України вимагає встановлення конкретних порушень на підставі належних доказів. Твердження про невідоме місцезнаходження позивача спростовано матеріалами справи. Наукові дискусії щодо чисельності жертв трагедії не можуть вважатися дисциплінарним проступком чи порушенням умов контракту. Роботодавець не довів порушень умов контракту. Твердження про невідоме місцезнаходження спростовано офіційними повідомленнями Музею про перебування директора у відпустці. Якщо звільнення відбулося без достатніх правових підстав, суд не може просто змінити дату звільнення, а повинен поновити працівника на роботі.

Постанова Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 346/2848/22 (провадження № 61-9915св23)