Існування воєнного стану та обставини, пов’язані з тим, що підприємство (наприклад, дитячий табір) фактично не працює, автоматично не означають знищення або відсутність виробничих, організаційних та технічних умов саме внаслідок бойових дій.

Обов’язковою умовою для звільнення за цією підставою є об’єктивна неможливість забезпечувати працівника роботою, що є безпосереднім наслідком бойових дій.

Обставини справи

27 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» у справі за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що вона працювала сестрою-господинею в школі дитячого центру, у серпні 2022 року її було звільнено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України через неможливість забезпечення роботою у зв’язку з відсутністю умов внаслідок бойових дій.

Позивач вважала звільнення незаконним, оскільки м. Одеса не було місцем ведення бойових дій, а майно підприємства не було знищене.

Рішення суду

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що відповідач не надав доказів знищення (відсутності) засобів виробництва чи майна саме внаслідок бойових дій.

Тимчасове перебування військовослужбовців на узбережжі не є належними та допустимими доказами знищення майна, засобів виробництва.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій та зауважив, що саме по собі існування воєнного стану в країні та обставини, пов’язані з тим, що фактично підприємство не працює, не є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за п. 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Роботодавець може звільнити працівника за своєю ініціативою, якщо не може забезпечити його роботою, що безпосередньо пов’язано з повним знищенням виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або його майна внаслідок бойових дій. Таке знищення чи відсутність умов мають бути безпосереднім наслідком бойових дій.

ДП «Український дитячий центр «Молода гвардія» розташоване в м. Одеса, яке на час звільнення працівниці не було включене до переліку територій, на яких ведуться бойові дії. Відповідач не довів знищення засобів виробництва та майна роботодавця, відсутність організаційних та технічних умов для роботи внаслідок бойових дій. Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на неможливість здійснення діяльності у зв’язку з наявністю військового стану, а також тимчасового перебування військовослужбовців на узбережжі.

Верховний Суд вказав, що існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.

Пункт 6 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не містить умов, за якими трудовий договір може бути розірваний з ініціативи роботодавця у зв’язку із нерентабельністю внаслідок того, що установа фактично не працює, чи неможливістю роботодавця організувати безпеку працівникам тощо.

Постанова Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 523/11673/22 (провадження № 61-5654св23)