8 квітня 2026 року Верховний Суд ухвалив постанову у спорі між підприємством та Держпрацею щодо законності припису, винесеного за результатами позапланової перевірки. Справа цікава не лише через питання неоформленої праці, а й через оцінку формальних помилок у документах перевірки та меж повноважень інспекторів праці.

З чого все почалося?

Підставою для позапланової перевірки стало звернення колишньої працівниці аптечної мережі. Вона повідомила про роботу без вихідних, неналежну оплату праці та порушення при звільненні.

Під час перевірки інспектори праці встановили низку порушень, серед яких:

• можливий допуск до роботи прибиральниці без оформлення трудових відносин;
• неналежне інформування працівників про умови праці;
• початок роботи працівників на 10–15 хвилин раніше офіційного графіка без належного обліку та оплати цього часу.

На підставі акта перевірки Держпраця видала припис про усунення порушень.

Аргументи роботодавця

Підприємство не погодилося з результатами перевірки та звернулося до суду. Серед основних доводів були:

• прибиральниця не є працівницею підприємства, а працює через підрядну організацію за договором клінінгових послуг;
• працівники були належним чином ознайомлені з умовами праці;
• 10 хвилин до початку зміни потрібні лише для підготовки до роботи і не є робочим часом;
• перевірка проводилася за адресою «94-А», тоді як аптека знаходиться за адресою «94»;
• інспектори вийшли за межі питань, порушених у скарзі працівниці.

Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали роботодавця та скасували припис.

Що сказав Верховний Суд?

Верховний Суд частково погодився з аргументами Держпраці та зробив кілька важливих висновків.

1.  Формальні помилки не завжди роблять перевірку незаконною

Суд наголосив: якщо перевірка фактично проводилася за правильним місцем діяльності підприємства, а роботодавець був присутній і брав участь у перевірці, то технічна помилка в адресі (наприклад, «94-А» замість «94») сама по собі не є підставою для скасування результатів перевірки.

Фактичні обставини мають перевагу над формальними неточностями.

2. Скарга одного працівника може відкрити ширшу перевірку

Ще один принциповий висновок стосується меж перевірки.

Верховний Суд зазначив, що якщо звернення працівника стосується умов праці, оплати праці чи робочого часу, інспектор не обмежується перевіркою лише конкретного заявника.

Під час перевірки він має право досліджувати інші питання, пов'язані з предметом звернення, а також перевіряти дотримання трудових прав інших працівників.

Інакше державний контроль втратив би свою ефективність.

3. Інспектори мають широкі повноваження

Суд окремо послався на положення Конвенції МОП № 81 та підкреслив, що інспектори праці можуть здійснювати будь-які перевірочні дії, необхідні для встановлення факту дотримання трудового законодавства.

Тобто під час законно призначеної перевірки вони мають право досліджувати документи, опитувати працівників та встановлювати фактичні обставини трудових відносин.

4. Питання прихованої праці залишається актуальним

У справі значну увагу приділено ситуації з прибиральницею, яка фактично виконувала роботу на об'єкті підприємства.

Держпраця наполягала, що має місце приховане працевлаштування, тоді як роботодавець посилався на цивільно-правові відносини через підрядника.

Верховний Суд звернув увагу, що при оцінці таких ситуацій необхідно досліджувати реальний зміст відносин, а не лише формальну наявність договорів.

Чому це рішення важливе?

Постанова демонструє сучасний підхід Верховного Суду до трудових перевірок:

• формальні помилки в документах не завжди ведуть до скасування результатів перевірки;
• інспектори праці можуть перевіряти ширше коло питань, ніж ті, що прямо зазначені у скарзі працівника;
• суди повинні оцінювати фактичні трудові відносини, а не лише назву договору;
• захист трудових прав працівників залишається пріоритетом державного контролю.

Для роботодавців це ще одне нагадування: навіть незначні на перший погляд порушення в організації праці, обліку робочого часу чи оформленні персоналу можуть стати предметом серйозного судового спору. А сподіватися лише на процедурні помилки контролюючого органу стає дедалі складніше.