Звідусіль лише й чути: в Україні — дефіцит кадрів. Здавалося б, у таких умовах компанії мусили б цінувати кандидатів. Зокрема — переглянути підходи до рекрутингу, залишити в минулому дискримінацію та відверто нетактовні запитання на співбесіді. Але все це і далі є частиною ринку праці у 2026 році.

Work.ua попросив підписників у соцмережах поділитися, які безглузді та обурливі запитання вони чули під час пошуку роботи останнім часом. Ділимося деякими з почутих історій і пропонуємо доречніші альтернативи.

1. «Скільки разів на рік ви плануєте вагітніти та хворіти?»

Саме в такому формулюванні поставили запитання на співбесіді нашій підписниці в LinkedIn. Можна було б пожартувати про роботодавця, який очікує мати план вагітностей і лікарняних на рік уперед. Але насправді в дискримінації немає нічого смішного.

Будь-які уточнення щодо сімейного статусу та репродуктивних планів недоречні у контексті найму. Вони одразу ставлять кандидатку або кандидата в позицію людини, яка має пояснювати, чи не стане її життя «проблемою» для роботодавця.

А як правильно?

Нерідко запитання про дітей виникають тому, що роботодавці мислять стереотипами й проєктують їх на світ навколо. Памʼятаєте гучний кейс, коли Ользі Райх відмовили в роботі, бо вона має дитину? Тоді роботодавець виправдовувався: «Посада передбачає відрядження. А на нашу думку, це не ок для дитини раннього віку».

Замість того щоб додумувати за кандидатів, краще прямо запитати:

• «Чи підходить вам графік роботи з 9:00 до 18:00?»
• «Посада передбачає відрядження, чи буде це для вас комфортним?».

2. «Як ви опинилися у Львові? Хочете повернутися назад у Маріуполь?»

Користувачка мережі Х написала, що через такі запитання ледь не розплакалася просто на співбесіді, і вважає їх абсолютно нетактовним до внутрішньо переміщених осіб.

Людина, що вимушено «опинилася» в іншому місті, не мусить виправдовуватися чи докладно ділитися прожитим досвідом. Ба більше, навіть удавано нейтральні запитання на кшталт «Чи подобається вам у Львові?» є тригерними: людині подобалося жити в рідному місті, але його окупували.

А як правильно?

Ми можемо лише фантазувати про те, що насправді цікавило рекрутера. Можливо, як довго потенційний працівник планує мешкати в цьому місті й чи не звільниться через декілька місяців. У будь-якому разі, це звучить, ніби роботодавець хоче оцінити, наскільки кандидат «тимчасовий» і нестабільний.

Якщо роботодавцю важливо зрозуміти плани щодо локації, можна сформулювати запитання без перетину меж особистого:

• «Чи комфортно вам працювати у Львові в найближчій перспективі?»
• «Ви розглядаєте довгострокову співпрацю?»
• «Чи підходить вам наша вимога бути в офісі / працювати з цієї локації?»

3. «Ким ви бачите себе через 5 років?»

У рейтингу запитань, які викликають бажання тут же піти зі співбесіди, це не покидає трійки лідерів. Бо в країні, яка пʼятий рік живе в умовах повномасштабного вторгнення, воно схоже на поганий жарт. Ким бачили себе через 5 років люди, які за цей час втратили рідних чи домівку, отримали поранення, були змушені розпочати життя та карʼєрний шлях заново?

А як правильно?

У часи цілковитої невизначеності довгострокове планування стає розкішшю, а думки про майбутнє навіюють тривогу. Тож це слизьке запитання краще сформулювати інакше й звести лише до професійної сфери:

• «У якому напрямі ви хочете розвиватися найближчим часом?»
• «Що має бути в роботі, щоб вам хотілося залишатися в команді?»
• «У перспективі ви б хотіли обіймати керівну посаду чи рухатися горизонтально?»

4. «А чим ви займалися останні 3 роки?»

Ось такою історією поділився підписник Work.ua: «Перша співбесіда після звільнення з армії. Потенційний керівник дивиться моє резюме і ставить запитання: „А чим ви займались останні 3 роки?“. У резюме вказано, що в армії був 3,5 роки з початку повномасштабної».

Іноді рекрутер просто хоче зрозуміти, які конкретні навички кандидат принесе на посаду, але формулювання підказує: військова служба часто — це не про досвід. Тому проблема не в тактовності, а в логіці. Рекрутеру потрібна інформація про кандидата.

А як правильно?

Запитання «А чим ви займались останні 3 роки?» теоретично могло бути уточненням конкретної посади та обовʼязків, але прозвучало як знецінення.

Натомість його можна поставити інакше:

• «Які рішення вам доводилось ухвалювати самостійно і в стислі терміни?»
• «Як ви діяли, коли ситуація змінювалась швидше, ніж план?»
• «Скільки людей було у вашому підпорядкуванні? Чи взаємодіяли з іншими підрозділами?»

Такі запитання про ефективність. Вони дають рекрутеру конкретну картину: управлінський досвід, стресостійкість, здатність працювати в умовах невизначеності.

5. «А це ваша квартира чи орендуєте?»

Останнім часом у соцмережах почастішали скарги користувачів на запитання, які стосуються фінансового становища кандидата:

• «За яку суму ви орендуєте квартиру?»
• «Ви приїхали сюди на автівці?»
• «Скільки заробляє ваш чоловік?»

На думку користувачів, рекрутери ставлять такі запитання, щоб оцінити фінансове становище кандидата та його можливі зарплатні очікування. Мовляв, якщо жінка має чоловіка, що добре заробляє, то може погодитися на меншу зарплатню. А якщо ж у кандидата іпотечна квартира, то він не погодиться на скромну винагороду.

А як правильно?

Ці та інші запитання, які не стосуються досвіду чи навичок кандидата, геть недоречні на співбесіді. І якщо їхньою метою є зʼясування зарплатних очікувань, то саме про них і варто запитувати:

• «Які у вас зарплатні очікування?»
• «Наш бюджет на цю посаду складає XX тисяч гривень. Вас влаштує така сума?»

У 2026 році неетична поведінка рекрутера може коштувати компанії не лише кандидата, а й репутації. Адже люди все частіше діляться своїм досвідом у соціальних мережах.