Згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України (КЗпП), додержання письмової форми є обов'язковим у таких 10 випадках:

• Організований набір працівників.
• Робота в районах з особливими природними географічними умовами чи підвищеним ризиком для здоров’я.
• Укладення контракту (особлива форма договору).
• Коли сам працівник наполягає на письмовій формі.
• Працевлаштування неповнолітніх (до 18 років).
• Робота у фізичної особи (якщо ваш роботодавець — ФОП або звичайна фізособа).
• Дистанційна або надомна робота.
• Трудовий договір з нефіксованим робочим часом.
• Робота домашнім працівником.
• Інші випадки, передбачені законодавством України.

Важливо: Якщо ви підпадаєте під один із цих пунктів, між вами та роботодавцем має бути підписаний двосторонній документ із назвою «Трудовий договір». Але пам'ятайте: наявність цього договору НЕ скасовує обов'язку роботодавця видати наказ (розпорядження) про прийняття на роботу.

Під час дії воєнного стану правила дещо пом'якшено. Відповідно до Закону України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», обов'язкова письмова форма тимчасово не застосовується.

Зараз сторони за взаємною згодою вирішують, якою буде форма договору — усною чи письмовою. Це правило діє навіть для тих 10 випадків, що перелічені вище. Тобто остаточний вибір — за домовленістю між працівником та роботодавцем.