Згідно з ч. 1 ст. 29 КЗпП до початку роботи роботодавець зобов’язаний в узгоджений із працівником спосіб проінформувати працівника, зокрема, про місце роботи (інформація про роботодавця, у т. ч. його місцезнаходження). Таке інформування здійснюється в довільній формі, пояснює Таміла Радченко, головна редакторка «Uteka - Кадровик»

Якщо укладається письмовий трудовий договір, то ця інформація зазначається в ньому. Але якщо письмовий трудовий договір не укладається, то на практиці використовують інформаційний лист, в якому зазначають усі пункти з ч. 1 ст. 29 КЗпП, і працівника ознайомлюють з ним.

У трудовій книжці інформація про розташування місця роботи працівника не відображається. Адже відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.1993 № 58, у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням конкретного найменування відділу.

Отже, ані у трудовій книжці, ані в особовій картці П-2 розташування місця роботи працівника зазначати не потрібно. Місцезнаходження робочого місця працівника необхідно вказати в інформаційному листі, який надає роботодавець працівнику при працевлаштуванні. Водночас, якщо підрозділ розташований в іншому населеному пункті, то в наказі про прийняття на роботу слід зазначити не тільки назву підрозділу, але місцезнаходження такого підрозділу.