У сучасній ринковій економіці неможливе нормальне функціонування підприємств без розвиненої системи соціального партнерства, оскільки саме людський чинник (соціально-трудові відносини) забезпечує ефективність діяльності підприємства. Одним же із основних інструментів регулювання стану соціально-трудових відносин – є так званий соціальний аудит.

При цьому слід зазначити, що якщо підприємство здійснює свою діяльність винятково у межах України та є відносно невеликим за своїми розмірами, воно практично не стикається із питаннями соціального аудиту. Але при виході на міжнародні ринки українські підприємства часто стикаються з вимогами ведення бізнесу відповідно до загальноприйнятих принципів соціальної відповідальності з боку іноземних ділових партнерів, насамперед з високою діловою репутацією на ринку та з економічно розвинутих та соціально орієнтованих країн.

Практика застосування соціального аудиту в економічно розвинутих та соціально орієнтованих країнах світу почала формуватися у 80-х роках минулого сторіччя і була обумовлена:

• бажанням запобігти соціальній напруженості та соціальним конфліктам на різних рівнях;
• формуванням правової бази соціального аудиту як на національних, так і на міжнародному рівні;
• намаганням великих компаній сформувати позитивний імідж за кордоном.

У правовій сфері поняття «соціальний аудит» можна певною мірою віднести до об’єктів правового регулювання, які включаються у сферу захисту прав і свобод людини, оскільки однією з основних цілей аудиту є сприяння у запобіганні соціальних конфліктів, які, в першу чергу, відбуваються через порушення соціальних прав громадян. Разом з тим в Україні на цей час відсутнє загальновизнане або унормоване на законодавчому рівні визначення поняття «соціальний аудит». Тому у відповідній літературі та на практиці можна зустріти різні його визначення, наприклад, такі:

• • Соціальний аудит — метод регулювання соціальних відносин в системі соціального партнерства, покликаний виявити і визначити стан соціального середовища, у тому числі: реальні загрози і потенційні ризики загострення соціальних відносин, порушення правових норм українського і міжнародного законодавства у сфері соціальних відносин, а також невідповідність соціальної ситуації міжнародним стандартам і етичним нормам.
  • Соціальний аудит — специфічна форма аналізу, перевірки і ревізії умов соціального середовища роботодавця з метою виявлення чинників соціальних ризиків і вироблення пропозицій щодо їх зниженню тощо.

Соціальний аудит в широкому понятті фактично означає контроль з боку суспільства за здійсненням соціальних функцій держави. У випадку окремого підприємства соціальний аудит найчастіше пов'язаний з вимогами його трудового колективу до роботодавця щодо надання йому певних соціальних гарантій, які зі свого боку колектив зобов'язується «компенсувати» роботодавцеві результатами своєї праці у відповідності до очікувань роботодавця щодо продуктивності, результативності та якості праці.

 Об'єктом соціального аудиту на підприємстві є соціально-трудові відносини, що склалися на підприємстві, в контексті розробки, ухвалення і реалізації відповідних колективних угод і договорів.

Предметом соціального аудиту на підприємстві є достовірна і об'єктивна інформація про стан соціально-трудових відносин на підприємстві, яку можна отримати зі всіх рівнів обстеження цих відносин за допомогою відповідних форм соціального аудиту.

На практиці соціальний аудит підприємства може включати безліч окремих предметних областей, та іноді поєднуватися з різними іншими аудитами, що у тій чи іншій мірі пов'язані із соціальними питаннями, наприклад, аудитом охорони праці, аудитом оплати праці, екологічним аудитом тощо. Але найбільш ефективним соціальний аудит може бути лише тоді, коли будуть досліджені всі області діяльності підприємства в області соціально-трудових відносин у комплексі.

Із поняттям соціального аудиту тісно пов'язане і поняття «соціальна (корпоративна) відповідальність бізнесу (підприємства)», яке також з'явилося в Україні відносно недавно і яке на сьогодні має кілька визначень, наприклад,

• Одна із авторитетних бізнес-асоціацій США «Бізнес за соціальну відповідальність» (Business for Social Responsibility) розглядає корпоративну соціальну відповідальність, як «… досягнення комерційного успіху шляхами, які ґрунтуються на етичних нормах і повазі до людей, громад, навколишнього середовищу».
• У документах Світового банку (World Bank) «соціальна корпоративна відповідальність» визначається як «обов'язок бізнесу, прийнятий на себе самостійно, забезпечувати сталий економічний розвиток через підтримку працівників та їх сімей, місцевих громад та суспільства в цілому з метою покращення якості життя шляхом діяльності, яка є корисною і для бізнесу, і для суспільства в цілому.»
• Генеральне управління із зайнятості та соціальних питань Європейської комісії (Directorate-General for Employment, Social Affairs and Inclusion) визначає «соціальну корпоративну відповідальність» як «концепцію, в рамках якої компанії на добровільних засадах інтегрують соціальну та екологічну політику у бізнес-операції та їх взаємовідносини з усім колом пов'язаних з компанією організацій та людей».

При цьому саме поняття «соціальна» у контексті соціальної відповідальності також достатньо багатозначне. Наприклад, фахівці з управління персоналом зазвичай розглядають відповідні питання у контексті соціально трудових відносин. Фахівці з права (юристи) розглядають їх з точки зору підприємства як юридичної особи з наголошенням на важливості вирішення саме різних правових питань, зокрема важливості питань дотримання чинного законодавства, правового захисту працівників тощо. Екологи, зі свого боку, перш за все переймаються питаннями відповідальності підприємства перед суспільством за забезпечення охорони навколишнього середовища та вирішення інших відповідних екологічних проблем.

Сьогодні концепція соціальної відповідальності бізнесу (підприємств) набула досить широкого розповсюдження у країнах Європейського Союзу, в економічних колах якого були позитивно прийняті і такі нові категорії для економічної науки та повсякденної практики, як «соціальний капітал», «соціальні інвестиції» тощо. Поступова «соціалізація бізнесу» у Європі змусила його суттєво змінювати і методи керівництва. Так все більш важливою частиною стратегічних програм з розвитку бізнесу стає управління людськими ресурсами, і багато корпорацій почали здійснювати систематичний моніторинг і аудиторське обстеження соціально-трудових і соціально-екологічних аспектів своєї господарчої діяльності, що означає, що соціальний аудит став одним з елементів концепції соціальної відповідальності бізнесу.

Поступово останнім часом концепції соціальної відповідальності бізнесу та соціального аудиту проникають і в Україну, що призвело, у тому числі, і до появи нових професійних спеціалізацій у цій сфері. Зокрема відповідними змінами до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» були внесені нові професійні назви робіт:

• 1496 Менеджер (управитель) із соціальної та корпоративної відповідальності;
• 1483 Соціальний менеджер;
• 2412.2 Експерт із соціальної відповідальності;
• 2446.2 Соціальний аудитор.

Підсумовуючи наведене, можна зазначити, що основна користь для підприємства від соціального аудиту пов'язана із покращенням іміджу (репутації) підприємства серед громадськості і ділових партнерів, насамперед, зарубіжних, що у свою чергу сприяє просуванню підприємства на нові ринки збуту та розширенню кола його клієнтів. Разом з тим, як відомо, головною метою комерційних підприємств є мінімізація витрат і максимізація на цій основі прибутку. Саме тому можна часто зустріти негативне ставлення керівництва підприємства до соціального аудиту, адже його здійснення неможливе без додаткових витрат на його проведення, що таким чином призведе і до збільшення загальних витрат підприємства.

Іншими чинниками, що перешкоджають проведенню соціального аудиту на підприємстві можуть бути:

• побоювання керівництва обнародування для персоналу підприємства дійсного стану соціальної політики на підприємстві;
• відсутність законодавчої і нормативної бази проведення соціального аудиту;
• недолік інформації, відсутність досвіду.

Але завдяки проведенню соціального аудиту можуть бути виявлені у тому числі і приховані причини неефективності діяльності підприємств, зокрема ті причини, що впливають на збільшення витрат підприємства (наприклад, витрати на юридичну допомогу у випадку трудових спорів, на пошук персоналу у зв'язку великою плинністю кадрів, у зв'язку з підвищеним рівнем захворювань серед працівників, на різні компенсації «скривдженим» працівникам у соціальній сфері тощо). Результати ж аудиту підкажуть шляхи усунення цих причин.

Олександр Клименко, консультант із соціально-трудових відносин