Токсичний позитив на роботі — це ситуація, коли фраза «усміхнись, усе буде добре» звучить не як підтримка, а як прихований заклик замовкнути й приглушити свої справжні емоції. Людина може говорити це з добрими намірами, але ефект часто виявляється протилежним, розповідає Катерина Зінасс, психолог, для budni.robota.ua

Токсичний позитив — це прояв корпоративної культури, у якій визнаються лише «правильні» (позитивні) емоції, а стрес, втома, розчарування чи реальні проблеми ігноруються або витісняються фальшивим оптимізмом. Замість відкритого діалогу – вимога «триматися» й демонструвати постійну бадьорість.

Насправді негативні емоції мають таке саме право на існування, як і позитивні. Без ночі не буває дня, а без дня – ночі. Складні почуття – це не слабкість, а природна реакція на реальність.

Токсичний позитив підміняє щирість показною усмішкою. Тож варто зняти рожеві окуляри й чесно подивитися, як проявляється ця «позитивна пастка» в реальному робочому середовищі.

Як проявляється токсичний позитив?

У компаніях із токсичним позитивом проблеми не вирішують – їх ретельно маскують, ніби зафарбовують яскравим маркером, щоб «замилити очі». Розпізнати таку атмосферу можна за кількома ознаками:

Заборона на критику

Будь-яке зауваження щодо процесів або рішень сприймається як «негативне мислення» чи «небажання бути командним гравцем».

Знецінення досвіду

Замість того, щоб розібратися в причинах вигорання чи перевантаження, людині радять «просто змінити ставлення» або «подивитися на це як на можливість для росту». Реальні труднощі нівелюються абстрактними мотиваційними фразами.

Маскування стресу

Співробітники змушені носити «корпоративні маски щастя» – демонструвати ентузіазм навіть тоді, коли ресурсів бракує. Така постійна емоційна гра виснажує значно більше, ніж сама робота.

Чому це небезпечно?

На перший погляд постійний позитив здається корисним і навіть необхідним для команди. Але якщо він стає обов’язковою нормою, то перетворюється на отруту сповільненої дії.

Втрата довіри

Коли люди не можуть чесно сказати: «Ми не встигаємо» або «Цей проєкт провальний», керівництво поступово втрачає зв’язок із реальністю. Проблеми накопичуються, але залишаються невидимими – аж до моменту кризи.

Емоційне виснаження

Придушення справжніх емоцій створює подвійне навантаження: ви не лише виконуєте роботу, а й витрачаєте внутрішній ресурс на імітацію радості та ентузіазму. З часом це призводить до вигорання.

Ізоляція

Людина, якій справді важко, починає відчувати провину за свій «негатив» і замикається в собі. Вона перестає ділитися труднощами й залишається з ними наодинці.

Як перетворити токсичність на здорову атмосферу?

Замість вимагати від команди нескінченного драйву та постійної енергії, варто розвивати так званий «трагічний оптимізм» – здатність чесно визнавати труднощі й водночас зберігати віру в результат.

Здорова корпоративна культура не заперечує складні емоції, а дає їм простір. Адже підтримка – це не заклик «не сумувати», а готовність почути й зрозуміти.

Як можна замінити токсичний позитив на валідацію та реальну підтримку:

• «Тільки позитивні вайби!» замінити на: «Ми розуміємо, що зараз непростий період».
• «Не скигли, могло бути гірше» замінити на: «Твої почуття зрозумілі, це справді виклик».
• «Просто будь щасливим» замінити на: «Чим я можу тобі допомогти прямо зараз?».

Такі формулювання не применшують проблему, а створюють відчуття безпеки та довіри.

Що робити керівнику?

Справжня стійкість команди будується не на ігноруванні труднощів, а на здатності їх помічати та відкрито обговорювати – без страху бути засудженим.

Завдання керівника – створити простір, де можна чесно говорити про перевантаження, помилки й ризики, не ризикуючи репутацією «негативної людини».

Компанія – це не бездушний механізм. Це система, у якій працюють живі люди зі своїми емоціями, ресурсами та кордонами. І саме з поваги до цього починається по-справжньому здорова атмосфера в команді.