Держпраці роз’яснює: укладання трудового договору між роботодавцем та працівником за умов його неповної зайнятості дозволяє визначити кількість робочих годин та оплату.

Такий договір повинен містити умови зайнятості, обов’язки та права сторін.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою обмежень обсягу трудових прав працівників.

Працівник може бути зайнятий:

• неповний робочий день  (працювати частину робочого дня, встановленого графіком роботи підприємства, але усі робочі дні на тиждень); н
• неповний робочий тиждень (працювати повний робочий день, але декілька днів на тиждень);
• неповний робочий день при неповному робочому тижні (виконувати роботу  частину робочого дня і в окремі дні тижня).

Нормами чинного трудового законодавства не встановлено мінімальну кількість годин/днів у разі запровадження неповного робочого часу.

Слід звернути увагу! Існує неповний і скорочений робочий час. Обидві ці умови роботи передбачають, що працівник працюватиме менше, ніж базова норма – 40 годин на тиждень.

Алгоритм укладення трудового договору з працівником за умов неповної зайнятості наступний:

• громадянин подає роботодавцю документи для працевлаштування;
• пише заяву про прийняття на роботу з неповною зайнятістю;
• роботодавець видає наказ про прийняття працівника з умовами неповної зайнятості;
• формує та подає до ДПС відповідне повідомлення;
• оформлює та заповняє особову картку П-2;
• ознайомлює працівника з локальними актами підприємства, установи, організації  тощо.