Не варто питати «А ти когось убивав?», «А як там було?».

Не треба уникати людини або говорити за її спиною.

Не можна знецінювати досвід ветерана.

Не варто нав’язувати свою допомогу — спитайте, чи вона потрібна.

Треба уникати тактильних контактів: обійми, доторки, гучні звуки, активна жестикуляція — можуть викликати негативні емоції, для цього необхідний певний час для адаптації.

Обов’язково треба дотримуватись умов конфіденційності.

Відчуття довіри та безпеки є ключовим фактором у роботі з ветеранами.

Варто слухати, підтримувати, питати: «Як тобі сьогодні?», «Чим я можу допомогти?».

Дати людині час адаптуватися.

І не очікувати, що через тиждень усе буде як раніше.

Що компанія може зробити для свого працівника-ветерана?

Дуже багато — навіть якщо це маленька команда.

• Забезпечити гнучкий графік.
• Дати час на реадаптацію.
• Призначити ментора.
• Дати можливості професійної адаптації або кар’єрного зростання.

За потреби та бажанням ветерана та ветеранки направити на навчання, підвищення кваліфікації, створити умови для відновлення профскілів.

• Запровадити програми психологічної підтримки.