У сфері зайнятості працівників чинне законодавство України чітко встановлює заборону дискримінації. Зокрема, відповідно до статті 11 Закону України «Про зайнятість населення», в оголошеннях (рекламі) про вакансії заборонено:

• зазначати обмеження щодо віку кандидатів;
• пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, якщо це не обумовлено специфікою професії;
• висувати вимоги, що надають перевагу одній статі;
• вимагати відомостей про особисте життя осіб, які працевлаштовуються.

Такі норми покликані забезпечити рівні умови доступу до роботи для всіх громадян, незалежно від статі, віку чи особистих обставин.

Однак на практиці досі трапляються порушення. В оголошеннях про вакансії часто прямо або опосередковано вказується бажана стать кандидата — наприклад, фрази на кшталт «запрошуємо жінку на посаду адміністратора» або «шукаємо чоловіка-водія». Такі формулювання є порушенням законодавства, якщо не обґрунтовані специфікою виконуваної роботи.

Крім того, переважна більшість вакансій для жінок зосереджена у сфері обслуговування — на позиціях із нижчим рівнем оплати праці та обмеженими кар’єрними перспективами. Такий підхід формує гендерні стереотипи та обмежує можливості для професійної реалізації жінок.

Що має враховувати роботодавець? 

• Формулювати вакансії нейтрально, не вказуючи стать, вік чи сімейний стан кандидата.
• Оцінювати претендентів виключно за їхніми професійними якостями, досвідом і навичками.
• Не вимагати надання особистої інформації, яка не стосується виконання службових обов’язків.
• Дотримуватись принципів рівного ставлення під час прийому на роботу та просування по службі.

 Дотримання принципу рівності — це не лише вимога закону, а й ознака сучасного, відповідального бізнесу.