Послуги домашніх працівників в Україні стають все більш популярними. І це не дивно — у сучасному світі часу став найціннішим ресурсом. Люди дедалі частіше делегують побутові справи, щоб зосередитися на роботі, родині чи особистих інтересах.

Але! Працевлаштування домашнього персоналу має свої особливості, які важливо знати і роботодавцям, і працівникам.

У 2024 році Кодекс законів про працю України доповнено главою XI-А, що регулює працю домашніх працівників. До цього в законодавстві взагалі не існувало такого поняття!

Йдеться не просто про побутові послуги. Це — щоденна турбота:

• догляд за дітьми
• підтримка літніх людей
• прибирання, комфорт, затишок у домі
• водійські послуги
• догляд за садом

Ця праця не завжди помітна, але вона важлива. І вона має бути гідною та захищеною, як будь-яка інша. Найголовніше — оформлення трудових відносин відповідно до закону!

Домашній працівник — це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.

Домашня праця — це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.

Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, обов’язково має містити:

1) прізвище, ім’я, по батькові та адреси роботодавця і домашнього працівника;

2) місце роботи;

3) дату початку дії трудового договору, а в разі укладення строкового трудового договору - строк дії договору;

4) опис виду і характеру роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;

5) умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);

6) тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;

7) умови надання щорічної оплачуваної відпустки;

8) способи обміну інформацією.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.

Протягом строку дії трудового договору до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Зміни до трудового договору вносяться в письмовій формі.

Сторони самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності.