Інформаційна довідка про вакантні посади не є офіційним документом, тому що виготовляється самим роботодавцем та залежить виключно від нього.
  
До такого висновку дійшов Верховний суд розглядаючи справу про звільнення за скороченням, повідомляє Трудові нотатки адвоката Ганни Лисенко

Постанова ВС від 15.01.2025 року по справі №453/94/23
  
Обставини справи

28.12.2020 року працівника звільнено на підставі п. 1 ч. 1  ст. 40 КЗпП у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності   і штату працівників.

Працівник оскаржив звільнення до суду, оскільки вважав, що роботодавець у порушення ч. 3  ст. 49-2 КЗпП не надав йому повної та достовірної інформації про всі вакантні посади, хоча у період звільнення такі вакансії були.
 
Суд першої та апеляційної інстанції відмовив у позові.

Проте Верховний суд направив справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд належно не перевірив доводів позивача про те, що у період з дати його попередження про наступне вивільнення (24 грудня 2019 року) та станом на день звільнення  (28 лютого 2020 року) на підприємстві були наявні вакантні посади, які він міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду, проте не були йому запропоновані.

Відхиляючи вказаний довід позивача та вказуючи, що на підприємстві за вказаний період не було наявних вакантних посад, які могли б бути запропоновані  працівнику, суд апеляційної інстанції постався лише на інформаційну довідку  АТ «Укртранснафта», тобто доказ, який не є офіційним документом, а виготовляється відповідачем та залежить виключно від нього. Тобто, судом була визнана доведеною обставина у справі фактично, тільки на підставі доводів відповідача, який був зацікавлений в такій інформації, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Суд апеляційної інстанції не вказав, як звільнений працівник може надати докази, а саме документи АТ «Укртранснафта». При цьому, апеляційний суд не звернув уваги, що у подібних трудових спорах саме відповідач зобов`язаний довести законність звільнення працівника, надати відповідні докази, не приховувати їх (постанови Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17, від 03 липня 2024 року у справі № 761/970/22.

Апеляційний суд не дослідив докази — витягів зі штатного-посадового розміщення працівників станом  на 24 грудня 2019 та на 28 лютого 2020 і не витребував у відповідача за клопотанням позивача необхідні для перевірки вказаних доводів позивача про наявність вакантних посад, які йому не були запропоновані.

Верховний Суд вважає, що без належного встановлення наявності чи відсутності вакантних посад на підприємстві, які працівник міг би обійняти у період з 24 грудня 2019 року до 28 лютого 2020 року, неможливо правильно вирішити спір по суті.